Медленная звезда - Би-2, Диана Арбенина

Я твоя медленная звезда

В глубине далёкого моря, того, что влечёт.

Я твоё грустное солнце

С букетиком фиалок под дождём,

Я имя твоё,

Произнесённое жестом

Беспризорного ветра

На берегах тишины.

Я твоя медленная звезда.

Я твоя медленная звезда.

Я твоя медленная звезда.

Я твоя медленная звезда.

Знай, что я не вся твоя судьба,

Лишь одна, из её возможностей,

Расскажи об этом птицам,

Моим преданным странникам ожидания.

И когда я перестану

Сниться тебе,

Пусть это будет

Новое название мира.

Я твоя медленная звезда.

Я твоя медленная звезда.

Я твоя медленная звезда.

Я твоя медленная звезда.

Двигаясь без цели под дождём и солнцем,

Я очутился на перекрёстке малознакомой части города, где и увидел это.

Не знаю почему, но я как-то уже знал, что будет дальше.

Впереди был целый день и было понимание того,

Что этот день один их многих в последовательности называемой жизнь.

Было ощущение случайности реального и его малозначительности.

Будто-бы я был уже однажды кем-то, кого стоило бы вспомнить.

Мне стоило бы позвонить ей, хотя я понимал, что я так

и не найду подходящих слов.

Стоило бы позвонить ей...

Я твоя медленная звезда.

Я твоя медленная звезда.

Я твоя медленная звезда.

Я твоя медленная звезда.

Я твоя повільна зірка

У глибині далекого моря, що тягне.

Я твоє сумне сонце

З букетиком фіалок під дощем,

Я твоє ім'я,

Вимовлене жестом

Безпритульного вітру

На берегах тиші.

Я твоя повільна зірка.

Я твоя повільна зірка.

Я твоя повільна зірка.

Я твоя повільна зірка.

Знай, що я не вся твоя доля

Лише одна, з її можливостей,

Розкажи про це птахам,

Моїм відданим мандрівникам очікування.

І коли я перестану

Сниться тобі,

Нехай це буде

Нова назва світу.

Я твоя повільна зірка.

Я твоя повільна зірка.

Я твоя повільна зірка.

Я твоя повільна зірка.

Рухаючись без мети під дощем та сонцем,

Я опинився на перехресті малознайомої частини міста, де це й побачив.

Не знаю чому, але я вже знав, що буде далі.

Попереду був цілий день і було розуміння того,

Що цей день один їх багатьох у послідовності, що називається життя.

Було відчуття випадковості реального та його малозначності.

Наче я був уже одного разу кимось, кого варто було б згадати.

Мені варто було б подзвонити їй, хоч я розумів, що я так

і не знайду відповідних слів.

Варто зателефонувати їй...

Я твоя повільна зірка.

Я твоя повільна зірка.

Я твоя повільна зірка.

Я твоя повільна зірка.