брамс - Диана Арбенина

Мне трудно дышать.

Это не горы,

это моя голова, обращенная к небу.

Кто знает, как скоро?

Виться, кружиться, а всё по спирали

Ленты.

Фрагментам спасибо,

что нас миновали.

Работают мантры.

Брамс в голове, не хватает гитары.

Клавиши суть — молотки, а не струны.

Двадцатый декабрь презрительно юный.

Ты еще жив, я жива.

чту уроки.

Были знакомы.

ты сдался до срока — пусть так,

но без напряжения.

Мне трудно дышать.

Горы оставим.

Глупо искать причину в тех, кто нас предал.

Дай Бог им победы.

Я покачусь по равнинам вдоль сосен,

до океана, до тундры, до сопок, до солнца.

Я стала младенцем.

Брамс в голове, не хватает гитары.

Клавиши суть — молотки, а не струны.

Двадцатый декабрь, презрительно юный.

Ты еще жив, я жива, чту уроки.

Были знакомы, ты сдался до срока — пусть так,

пусть так, пусть так, но без напряжения.

Прошлое в старость скользит.

Салют!

Мне трудно дышать.

Ровно от счастья

горы блокируют лёд.

Французы танцуют,

а русские — в нарды.

Мы терпеливы, как лошади в стойле.

Милости ждем от погоды, как люди — прощения

у тех, кто их бросил.

Вниз наклоняться не надо — опасно.

Брамс в голове, не хватает гитары.

Сердце болеть перестало.

Ты уже мертв, я жива, чту уроки.

Были знакомы, ты сдался до срока — пусть так,

пусть так, пусть так, но без напряжения.

Прошлое в старость скользит.

Салют!

Мені важко дихати.

Це не гори,

це моя голова, звернена до неба.

Хто знає, як скоро?

Витися, кружляти, а все по спіралі

Стрічки.

Фрагментам дякую,

що нас минули.

Працюють мантри.

Брамс у голові, не вистачає гітари.

Клавіші суть – молотки, а не струни.

Двадцятий грудень зневажливо молодий.

Ти живий, я жива.

шаную уроки.

Були знайомі.

ти здався до терміну – нехай так,

але без напруги.

Мені важко дихати.

Гори залишимо.

Безглуздо шукати причину в тих, хто нас зрадив.

Дай Боже їм перемоги.

Я покачуся по рівнинах вздовж сосен,

до океану, до тундри, до сопок, до сонця.

Я стала немовлям.

Брамс у голові, не вистачає гітари.

Клавіші суть – молотки, а не струни.

Двадцятий грудень, зневажливо молодий.

Ти ще живий, я жива, шаную уроки.

Були знайомі, ти здався до терміну - хай так,

хай так, хай так, але без напруги.

Минуле на старість ковзає.

Салют!

Мені важко дихати.

Рівно від щастя

гори блокують лід.

Французи танцюють,

а росіяни – у нарди.

Ми терплячі, як коні у стійлі.

Милості чекаємо від погоди, як люди - прощення

у тих, хто їх покинув.

Вниз нахилятися не треба – небезпечно.

Брамс у голові, не вистачає гітари.

Серце хворіти перестало.

Ти вже мертвий, я жива, шаную уроки.

Були знайомі, ти здався до терміну - хай так,

хай так, хай так, але без напруги.

Минуле на старість ковзає.

Салют!