Старый полковник - Денис Клявер

Старый полковник с безумной болонкой тихо живет на седьмом этаже.

Книг и газет он почти не читает, и не мечтает уже

О заснеженных облаках, где живут очень смелые птицы,

Чьих птенцов он держал в руках, и учил летать, не боясь разбиться.

Не боясь разбиться.

Старый полковник в махровом халате, у телевизора ждет новостей.

И не мечтает о большей награде, не ощущая прежних страстей.

И не помня об облаках, где живут очень смелые птицы.

Их птенцов, что держал в руках, и учил летать, не боясь разбиться.

Вперед, прямо к солнцу,

Он ведь заслужил совсем иную старость.

Вперед, прямо к солнцу,

Какая малость.

Вперед, прямо к солнцу,

Он ведь заслужил совсем иную старость.

Вперед, прямо к солнцу,

Какая малость.

Какая малость

Старый полковник уйдет незаметно на небеса со свечою в руках.

В форме парадной ярко-синего цвета, медленно тая в густых облаках.

Он ведь знает, что ждут его и скучают очень смелые птицы,

Их птенцы все до одного разлетелись, не боясь разбиться!

Вперед, прямо к солнцу,

Он ведь заслужил совсем иную старость.

Вперед, прямо к солнцу,

Какая малость.

Вперед, прямо к солнцу,

Он ведь заслужил совсем иную старость.

Вперед, прямо к солнцу,

Какая малость.

Какая малость

Вперед, прямо к солнцу

Он ведь заслужил совсем иную старость

Вперед, прямо к солнцу

Какая малость.

Старый полковник с безумной болонкой тихо живет на седьмом этаже.

Книг и газет он почти не читает, и не мечтает уже, уже.

Старий полковник із божевільною болонкою тихо живе на сьомому поверсі.

Книг і газет він майже не читає, і не мріє вже

Про засніжені хмари, де живуть дуже сміливі птахи,

Чиїх пташенят він тримав у руках, і вчив літати, не боячись розбитися.

Не боячись розбитися.

Старий полковник у махровому халаті, у телевізора чекає новин.

І не мріє про більшу нагороду, не відчуваючи колишніх пристрастей.

І не пам'ятаючи про хмари, де живуть дуже сміливі птахи.

Їхніх пташенят, що тримав у руках, і вчив літати, не боячись розбитися.

Вперед, прямо до сонця,

Він ведь заслужив зовсім іншу старість.

Вперед, прямо до сонця,

Яка трохи.

Вперед, прямо до сонця,

Він ведь заслужив зовсім іншу старість.

Вперед, прямо до сонця,

Яка трохи.

Яка трішки

Старий полковник піде непомітно на небеса зі свічкою в руках.

У формі парадної яскраво-синього кольору, повільно танучи в густих хмарах.

Він  знає, що чекають його і скучають дуже сміливі птахи,

Їхні пташенята всі до одного розлетілися, не боячись розбитися!

Вперед, прямо до сонця,

Він ведь заслужив зовсім іншу старість.

Вперед, прямо до сонця,

Яка трохи.

Вперед, прямо до сонця,

Він ведь заслужив зовсім іншу старість.

Вперед, прямо до сонця,

Яка трохи.

Яка трішки

Вперед, прямо до сонця

Він ведь заслужив зовсім іншу старість

Вперед, прямо до сонця

Яка трохи.

Старий полковник із божевільною болонкою тихо живе на сьомому поверсі.

Книг і газет він майже не читає, і не мріє вже, вже.