Hedon - Dark Tranquillity

Enter suicidal angels;

How hungry have we become;

Like animals naked in shame

Fed with the hooves of apocalypse

That galloped down, disordered

Worlds behind

From word to a word I was led to A word

That spanned over cultures in rage

Crimson masses, steeped in decadence

Holding our tongues to the thirsty

Sun

So, is the future still open?

Then enter, hornet, from our hive-dark

Hearts

To draw down the end from within

We need not the horns

That emanate from our warty, haunted

Bodies

Nihilist, hedon

The priceless art of their lives

Sorrow is a wing laid atop their

Heads.

Skin deep, we carve our immeasurable

Sorrow

In the fold of your shivering arms

Hedon,

Your children wild

And filled with death

Jupiter in our unforgiving eyes;

A pandemonium of bodies and gold

Eager, as a part of your face

And the sickness attached to your

Skin (stone)

As the wine-rush,

Chargin from androgynous wombs

To open free the lid of pain

Hedon,

Rinsed in post-human shadows

A monument scorned by the teeth

Of time

Stale-faced keeper of secrets,

Leaded with implosive fire

The whore that carried the apostle

To the mating point on the graves

Of giants

We look at you, afraid

To see what we really are.

Входять ангели-самогубці;

Як ми зголодніли;

Як тварини, голі від сорому

Нагодований копитами апокаліпсису

Це помчало вниз, безладне

Світи позаду

Від слова до слова я переводився до слова

Це охопило культури в люті

Багряні маси, просочені декадансом

Притримуючи язик для спраглих

сонце

Отже, майбутнє ще відкрите?

Тоді ввійди, шершень, з нашого вулика-темного

Серця

Щоб витягнути кінець зсередини

Нам не потрібні роги

Що виходять від наших бородавчастих, привидів

Тіла

Нігіліст, гедон

Безцінне мистецтво їхнього життя

Смуток — це крило, покладене на них

Голови.

Шкіра глибока, ми вирізаємо наше неосяжне

Смуток

У складках ваших тремтячих рук

Гедон,

Ваші діти дикі

І наповнений смертю

Юпітер у наших невблаганних очах;

Пандемонія тіл і золота

Нетерпляче, як частина твоєго обличчя

І хвороба, пов’язана з твоєю

Шкіра (камінь)

Як винний порив,

Заряд з андрогінної утроби

Щоб звільнити кришку болю

Гедон,

Ополіскується в пост-людських тінях

Пам’ятник, зневажений зубами

Часу

Застарілий хранитель таємниць,

Ведеться розривним вогнем

Розпусниця, що несла апостола

До місця спарювання на могилах

Про гігантів

Ми дивимось на тебе, боїмося

Щоб побачити, якими ми є насправді.