Shadow Duet - Dark Tranquillity

Voice of the Shadow of Beauty — Friden

Voice of the Shadow of Darkness — Sundin

Shadows play — in my wilderness'

mindscape they seek;

One spiteful and wicked,

one humble and meek

A windswept pale landscape

of edified thought

Two frictional forces

a triad have brought

Woven within me, the aerial mist sink falling,

slowly traversing the atmosphere calling

A soft breeze whispers slowly

in the valley in my mind

And its breath, both foul and holy

is like the deer to a dying hind;

Wordless — yet in soul so true

Nameless — yet it lives in you

Shapeless — like the purity of pain

Lawful — when all fear is slain

One shadow of beauty, caressing the flowers

The paleness of winter reflects in her eyes

Deity of stardom, Enticer of stardoom

maternal — eternal, blinded by visions

Serenity fades with the darkening of skies

of sunlight nocturnal

One shadow of Darkness, a shade of deep hate

A wanderer’s spectre with fury ablaze

In sheets of sharp silver laid youthful to die

reborn into vengeance, dark flames dance in grace

Dark flames dance in grace

the grace of Storms

One shadow of beauty,

One shadow of darkness,

Sailing free on the seas within my mind

Surging dark oceans — perpetual waters

Creator of life and reclaimer of souls

Mother Ocean!

Watching the deep fjords uneasily moving

Whipping the white waves towards the cold air

Rising like swans in a sacred, sudden motion

A cascade of lost feathers adrift on the sea

Hark!

A serenade in the tongue of the wind…

The sight of Centuries, so sonorous in the bower,

hovering further athwart a leafy cower

A shelter for those whose time’s wind make them wither

And therefore they chose to guide this time-wind hither

Alas, in tune with the tide of time

I was,

but I’m not,

nor I’ll be with its pride

Yes, aeons have flown

but more is to come

For I know time;

a friend I greet with open arms

— a brotherhood of deadly harm

…and joy

But time is not eternal, their life-stars not immortal

Setting souls can never pass through the pearly portal

No bliss be given… nor joy

Flowing down the gates of Hell

— FIRE!

I cry for you…

Don’t spill your tears for me but for your kit and kin;

My scions of light?

Depraved of the lust and the treasure of pleasure

which is fuel of life and glory

Silent your dark desires within entirety’s light

Solitude… Sanctity…Sanctuary…Sanctum

…Tranquility

Hear me,

You who hold the fate of stars in hand,

before Creation’s eye I stand,

my soul set free in Summerland!

Mighty the strands of the universe

A chaosvoid’s tomb of dead worlds

Hark!

What?

Divinity flows in your heart,

cat it alight — the seed of all art

Slowly reborn from a sunless state of mind

Silent, your fool!

Thine words are untrue

— remember Endymion’s crestfallen tears

Serene art the gods, yet pain is their way

He touched by the heavens, his hellfire nears

Free now your heavenly body of air!

Come bathe in the rays of the all-seeing one,

holding the fate of all life in both hands;

Breathing new life-force like goldmade from sand

My winged steed of moonlight,

black stallion of Thunder

We rode above the greenish Earth

and tore the green asunder

But what you left bleeding

Destroyed a soulforsaken world

And your deeds of sharp silver

Decoyed a mindforsaken herd

A duet of shadows, a duet of thoughts;

Of beings we feed with the dust of our thoughts

Residing within us, the twofold wheel of life

Of insight created: a triad of Jewels

(A thin leaf of the life-tree's truth)

Голос Тіні Краси — Фріден

Голос Тіні Тьми — Сундін

Тіні грають — у мій пусті»

розум, який вони шукають;

Один злий і злий,

один скромний і лагідний

Блідий вітер краєвид

повчаної думки

Дві сили тертя

тріада принесла

Сплетений всередині мене, повітряний туман падає,

повільно перетинаючи атмосферу дзвонить

Повільно шепоче м’який вітерець

у долині у моїй думці

І його подих, поганий і святий

схожий на оленя до вмираючої лані;

Безслівно — але в душі так правда

Безіменний — але воно живе у  вас

Безформний — як чистота болю

Законно — коли всі страхи вбиті

Одна тінь краси, що пестить квіти

Блідість зими відбивається в її очах

Божество зірки, Заманувач зоряної долі

материнський — вічний, засліплений видіннями

Безтурботність згасає разом із темнінням неба

нічного сонячного світла

Одна тінь темряви, відтінок глибокої ненависті

Привид мандрівника палає люттю

У листах гострого срібла, покладеного юнаком на смерть

відроджуючись у помсту, темне полум’я танцює в блаці

Темне полум’я танцює в благодаті

благодать Бурей

Одна тінь краси,

Одна тінь темряви,

Вільне плавання по морям у моїй розумі

Бурхливі темні океани — вічні води

Творець життя та відновлювач душ

Мати Океан!

Спостерігаючи, як глибокі фіорди неспокійно рухаються

Збиваючи білі хвилі до холодного повітря

Піднімаючись, як лебеді, священним, раптовим рухом

Каскад втрачених пір'я дрейфує по морю

Гарк!

Серенада на язиці вітру…

Вид століть, такий дзвінкий у беседці,

ширяючи далі навпроти листяної корови

Притулок для тих, кого вітер часу змушує в’янути

І тому вони вирішили спрямувати цей вітер часу сюди

На жаль, у співзвучні з плином часу

Я був,

але я ні,

і я не буду з його гордістю

Так, пролетіли еони

але більше попереду

Бо я знаю час;

друг, якого я вітаю з розпростертими обіймами

— братство смертельної шкоди

…і радість

Але час не вічний, їхні життєві зірки не безсмертні

Завзяті душі ніколи не можуть пройти через перлинний портал

Ні блаженства, ні радості

Стікає через ворота Пекла

— ПОЖЕТЬ!

Я плачу за тобою…

Не проливай свої сльози за мене, а за свого кота й родичів;

Мої нащадки світла?

Розбещений від пожадливості і скарб насолоди

який є паливом життя та слави

Приглушіть свої темні бажання в світлі цілого

Самотність… Святість… Святилище… Святилище

…Спокій

Почуй мене,

Ти, що тримаєш у руках долю зірок,

перед очима Творіння я стою,

моя душа звільнена в Summerland!

Могутні нитки всесвіту

Гробниця мертвих світів у хаосвоїді

Гарк!

Що?

Божественність тече у вашому серці,

cat it alight — зерно всього мистецтва

Повільно відроджуючись із безсонного стану душі

Мовчи, дурень твій!

Твої слова неправдиві

— згадайте залиті сльози Ендиміона

Безтурботне мистецтво богів, але біль — їхній шлях

Він доторкнувся небесами, його пекельний вогонь наближається

Звільніть тепер ваше небесне повітря!

Прийди, купайся в променях всевидячого,

тримати долю всього життя в обох руках;

Вдихаючи нову життєву силу, як золото з піску

Мій крилатий конь місячного світла,

чорний жеребець Грім

Ми їхали над зеленуватою Землею

і розірвав зелень на частини

Але те, що ти залишив, кровоточить

Знищив закинутий душею світ

І твої справи гострого срібла

Заманив залишене розумом стадо

Дует тіней, дует думок;

Істот, яких ми годуємо порохом наших думок

Перебуваючи всередині нас, подвійне колесо життя

Створена інсайт: тріада коштовностей

(Тонкий листок правди про дерево життя)