A Bolt of Blazing Gold - Dark Tranquillity

A bolt of blazing gold

Lifted from the horizon’s edge

Another radiant dawn sends new hope

Avowed my hearty pledge

My yearning to be part

Of nature’s truthful solitude

Of wisdom’s inner light

That shines in mystic multitude

The guiding source within

So few of us will ever know

And few will ever climb

The great world-tree from which we’ve grown

But those who seek will find

The rhythm that vibrates high and far

And rearrange the cosmic threads

The pattern of the Weave of Stars

A bolt of blazing gold

A sunfire in zenith hurled

Oh, wingless skydancer

Rejoiced upon the warmth unfurled

What wonders do you hold ensnared

With your mighty heart?

What secrets may be mine

To brother-share as we depart?

Of richest emerald forged

My soul still rises, longingly

From inferno’s winding caverns

Through dark air soaring, restlessly

If silence was enough!

No words can grasp my starkest thoughts

No language known to man

Portrays my naked sentiment

A bolt of blazing gold

Swallowed by the waveless sea

The ocean-winds set sail

In breeze towards their destiny

On solarbeams they rode

White sea-gull-wings in harmony

For a moment’s startling glimpse

A sienna-burnt tranquility

Oh father of the coloured sky

Unwear thy robe of shadowhood

Let nature’s soul once clash again

'Neath blooming glades of goldenwood

We’re the ones who seek

To dance to fallen serenades

The magic hymns of gold;

As softly sung, the sunlight fades

…Away

Of richest emerald forged

My soul still rises, longingly

From inferno’s winding caverns

Through dark air soaring, restlessly

If silence was enough!

No words can grasp my starkest thoughts

No language known to man

Portrays my naked sentiment

A world of silent stone

As frozen in the nightly sky

In heaven’s dark recesses laid

No living soul draws nigh

For seconds all is still

No moonlight heaves throughout the dark

Nor do the heavens breathe

No dryads wreathe within the dark

Within my dark domain…

Сверток палаючого золота

Піднято з краю горизонту

Ще один сяючий світанок дає нову надію

Прийняв свою сердечну обіцянку

Моє бажання бути частиною

Істинної самотності природи

Внутрішнього світла мудрості

Це сяє в містичному безлічі

Керівне джерело всередині

Тож мало хто з нас коли-небудь дізнається

І мало хто коли-небудь підніметься

Велике світове дерево, з якого ми виросли

Але хто шукає, той знайде

Ритм, який вібрує високо і далеко

І переставити космічні нитки

Візерунок Плетіння зірок

Сверток палаючого золота

У зеніті вибухнув сонячний вогонь

О, безкрилий танцюрист неба

Зраділи розгорнутому теплу

Які дива ви тримаєте в пастку

З твоїм могутнім серцем?

Які секрети можуть бути моїми

Щоб поділитися братом, як від’їжджаємо?

З найбагатшого кованого смарагду

Моя душа все ще піднімається з тугою

З звивистих печер пекла

Крізь темне повітря ширяє, неспокійно

Якби тиші було достатньо!

Жодні слова не можуть охопити мої найсерйозніші думки

Людина не знає мови

Відображає мої оголені почуття

Сверток палаючого золота

Поглинений безхвильовим морем

Океанські вітри відпливли

На вітерці назустріч своїй долі

Вони їхали на сонячних променях

Білі крила чайки в гармонії

На мить приголомшливий погляд

Спокій, випалений сиєною

О батько кольорового неба

Роздягніть свій одяг тіні

Нехай душа природи знову зіткнеться

«Ниж квітучі поляни золотого лісу

Ми ті, хто шукає

Танцювати під впали серенади

магічні гімни золота;

Як тихо співається, сонячне світло згасає

...Геть

З найбагатшого кованого смарагду

Моя душа все ще піднімається з тугою

З звивистих печер пекла

Крізь темне повітря ширяє, неспокійно

Якби тиші було достатньо!

Жодні слова не можуть охопити мої найсерйозніші думки

Людина не знає мови

Відображає мої оголені почуття

Світ тихого каменю

Як заморожений на нічному небі

У небесних темних заглибленнях закладено

Жодна жива душа не наближається

На секунди все нерухомо

Ніякого місячного світла в темряві

І небеса не дихають

Жодні дріади не зв’язуються в темряві

У моєму темному домені…