Les vieillards - Danakil

Ça me démangeait de savoir ce que disaient ces deux vieillards, assis sur le

bord du

trottoir avec leur litron de pinard.

Ils parlaient tristement du sort de deux vieux copains qu'étaient morts,

deux vieux

camarades de bord qui tâtaient du goulot trop fort.

Mais c'était leur seule machine à jouir, leur manière à eux de mourir, avec

un soupçon de sourire paumé sur leurs masques de cire.

Aie Aie Aie, cette vie fait mal, comme elle peut rompre le moral, tirée a la

courte paille, nos destinées, attirées par le rêve et la place qui nous était

destinée

Ils ont fini leurs aventures, leur dernier morceau de pain dur et se

retrouvent dos au mur et ventre à un tas d'épluchures, ils attendent le dernier

salaire celui qui les mettra sous terre après cette longue vie en solitaire, ils

jettent leur dernière bouteille à la mer, mais c’est pas ça qui leur fera peur

ce ne sont plus des amateurs, ils ont eu leur compte en horreur pendant que

le reste du monde faisait son beurre.

Aie Aie Aie, cette vie fait mal, comme elle peut rompre le moral, tirée a la

courte paille, nos destinées, attirées par le rêve et la place qui nous étaient

destinée

Un prochain matin de bonne heure, j’irai les voir au cimetière le c ur l'âme et

le

vin pur retenant mon dernier soupir, le temps de trouver pour mon corps, un

dernier plumard bien pénard…

Ça me démangeait de savoir ce que disaient ces deux vieillards assis sur le

bord du

trottoir avec leur litron de pinard.

Aie Aie Aie, cette vie fait mal, comme elle peut rompre le moral, tirée a la

courte paille, nos destinées, attirées par le rêve et la place qui nous étaient

destinée

Мені хотілося знати, що говорили ті двоє старих, сидячи на ньому

край

тротуар зі своїм горщиком вина.

Вони сумно говорили про долю двох старих приятелів, які померли,

двоє старих

товариші по кораблю, які занадто сильно відчували вузьке місце.

Але це була їхня єдина машина, з якою вони помирали

натяк на втрачену посмішку на їхніх воскових масках.

Ой ой ой, це життя болить, як воно може зламати моральний дух, тягне до себе

коротка соломинка, наші долі, витягані мрією і місцем, яке було нашим

доля

Вони закінчили свої пригоди, свій останній шматок твердого хліба і

знайшовши спиною до стіни і животом на купі лущення, вони чекають останнього

платять тому, хто кидає їх у підпілля після цього довгого самотнього життя, вони

викинути останню пляшку за борт, але це їх не злякає

вони більше не аматори, у них був свій рахунок в жаху

решта світу пробивала свій шлях.

Ой ой ой, це життя болить, як воно може зламати моральний дух, тягне до себе

коротка соломинка, наші долі, потягнені мрією і місцем, де ми були

доля

Одного ранку наступного ранку я завітаю до них на цвинтар серцем і душею

в

чисте вино, що затримує останній подих, час знайти для свого тіла, а

останній мішок...

Мені хотілося знати, що говорили ті двоє старих, які сиділи на ньому

край

тротуар зі своїм горщиком вина.

Ой ой ой, це життя болить, як воно може зламати моральний дух, тягне до себе

коротка соломинка, наші долі, потягнені мрією і місцем, де ми були

доля