Nie jesteś moja - Czesław Niemen

I na to sposobu znaleźć nie mogę

Co ja teraz zrobię, co ja pocznę z sobą

Chyba powędruję w nieskończoną drogę

Tam gdzie nigdy światła nie rozróżnię z cieniem

I z kamienia znowu pocznę się kamieniem

A kryształowe łzy zmieszane z deszczem

Gdzieś w bezkresy pospadają

Osamotniony dom w ruinę się rozwali

Smutnie poczerniałą

I na pustkowiach sny

Od niespełnienia w gruzy się pozamieniają

Nie jesteś moja (nie jesteś), nie jesteś

Choć byłaś od dawna dla mnie stworzona

Czemu więc nie jesteś i widokiem swoim

Nie wypłoszysz smutku z oczu moich

Jeśli jeszcze do mnie nie znalazłaś drogi

Pozwól że cię tu przyniosę sam w te progi

I nie mów tylko mi, że to za późno jest

O jedno życie

Nie daj mi słowem znać, że już nie jestem

Na wszechświata szczycie

Zasłoń mi sobą świat i wątpliwościom moim

Zabroń świtać

(Na, na, na, na)

Nie jesteś moja (nie jesteś), nie jesteś

I na to sposobu znaleźć nie mogę

Co ja teraz zrobię, co ja pocznę z sobą

Chyba powędruję w nieskończoną drogę

Tam gdzie nigdy światła nie rozróżnię z cieniem

I z kamienia znowu pocznę się kamieniem

A kryształowe łzy zmieszane z deszczem

Gdzieś w bezkresy pospadają

Osamotniony dom w ruinę się rozwali

Smutnie poczerniałą

I na pustkowiach sny

Od niespełnienia w gruzy się pozamieniają

І я не можу знайти для цього спосіб

Що я тепер робитиму, що буду робити з собою

Мабуть, я йду нескінченною дорогою

Де я ніколи не можу розрізнити світло і тінь

І з каменю я знову стану каменем

І кришталеві сльози, змішані з дощем

Десь у межах вони впадуть

Самотній дім зруйнується

Сумно почорніла

І мрії на пустирі

Від невиконання вони перетворяться на щебінь

Ти не мій (ти не), ти не мій

Хоча ти вже давно створений для мене

Так чому ж не ти і твій погляд?

Не виженеш мого горя з очей

Якщо ти ще не знайшов дорогу до мене

Дозвольте привести вас сюди одного до цих порогів

І не кажи мені, що вже пізно

Одне життя

Не давайте мені знати, що я більше не є

На вершині всесвіту

Прикрий світ і мої сумніви собою

Заборони світанок

(На, на, на, на)

Ти не мій (ти не), ти не мій

І я не можу знайти для цього спосіб

Що я тепер робитиму, що буду робити з собою

Мабуть, я йду нескінченною дорогою

Де я ніколи не можу розрізнити світло і тінь

І з каменю я знову стану каменем

І кришталеві сльози, змішані з дощем

Десь у межах вони впадуть

Самотній дім зруйнується

Сумно почорніла

І мрії на пустирі

Від невиконання вони перетворяться на щебінь