Człowiek jam niewdzięczny - Czesław Niemen

Dzień za dniem

Jak wartki potok czas

Zacieśnia krąg Istnienia mego

Dzień za dniem

Ucieka dalej Dalej Dalej

Mych złudnych pragnień Splot, upada

A wokoło wszechświat

Bezgraniczny, niepojęty

Nieskończony ogród żyzny

Myśli wiecznej arcydzieło

Uszanować chciałbym niebo

Ziemi czoło skłonić

Ale człowiek jam niewdzięczny,że niedoskonały

Nonsensami Karmią się nawzajem

Spraw komicznych omotani, omotani siecią

Wstyd mi za tych co nie mając wstydu

Zapomnieli, że u kresu groby nas zrównają

A wokoło wszechświat

Bezgraniczny, niepojęty

Nieskończony ogród żyzny

Myśli wiecznej arcydzieło

Uszanować chciałbym niebo

Ziemi czoło skłonić

Ale człowiek jam niewdzięczny, że niedoskonały

A wokoło wszechświat

Bezgraniczny, niepojęty

Nieskończony ogród żyzny

Myśli wiecznej arcydzieło

Uszanować chciałbym niebo

Ziemi czoło skłonić

Ale człowiek jam niewdzięczny, że niedoskonały

Uszanować chciałbym niebo

Ziemi czoło skłonić

Ale człowiek jam niewdzięczny, że niedoskonały

День за днем

Як швидкий потік часу

Це стискає коло мого Існування

День за днем

Він біжить далі, далі

Мої ілюзорні бажання Плітаються, руйнуються

І навколо всесвіту

Безмежний, незрозумілий

Нескінченний родючий сад

Думка про вічний шедевр

Я хотів би поважати небо

Схилити чело землі

Але я невдячна, що я недосконала

Годують один одного дурницями

Комічні справи заплуталися, закутані в сітку

Мені соромно за тих, кому не соромно

Забули, що врешті могили зрівняють нас

І навколо всесвіту

Безмежний, незрозумілий

Нескінченний родючий сад

Думка про вічний шедевр

Я хотів би поважати небо

Схилити чело землі

Але я невдячна, що я недосконала

І навколо всесвіту

Безмежний, незрозумілий

Нескінченний родючий сад

Думка про вічний шедевр

Я хотів би поважати небо

Схилити чело землі

Але я невдячна, що я недосконала

Я хотів би поважати небо

Схилити чело землі

Але я невдячна, що я недосконала