King of the Woods - Cradle Of Filth

Solsticial

The lake is as a mirror

For the moon

That shimmers high above

The sacrificial

Lamb becoming clearer

Soon shall be

Just a shave that craved her love

Arician oaks cloak the sacred grove

Wherein her priest

Awaits to greet

His successor to this ancient throne

The King Of The Woods

Stands staunchest guard

O’er the golden bough

In the eldritch haunts of Nemi where

I rake the fecund dells to take his crown

Midsummer night grows pensive

On the murder to befall

The incumbent fright defensive

Against my intense intent to rule

Divine right by the bravest slave

To perpetuate the flame

To ascend to watch blest vestals bathe

Where their temple bares Diana’s name

The King Of The Woods

Rex Nemorensis

Cleaves the gilded tree

And accepts the sentence of the God

To rest his kindred spirit free

The Queen Of The Stars

Alights to earth

And from the silvered water’s edge

She means to take me in her arms

But favours fulsome forest beds instead

Communion with heaven

The Goddess of the wild countryside

An Egeria and Virbius

We pleasure endeavour

Together we ride

I show my face, the lustrous one

And by my grace, all men undone

Fall neath my spell to fell delights

This one I chose, I froze on sight

Come sow me, mould me thy seed

So I might grow to Spring’s relief

Fulfill the circle’s ritual needs

Untold delights, twelve months to be

Torches draw me from this reverie

Where maids debauch me reverently

And when night dissolves, I self-absolve

Mounting my days with fate’s resolve

Now

Deep in the coals of my soul

A hot tongue flickers

A reign for her flame to unfold

Before the hunt quickens Death’s bow

сонцестояння

Озеро як дзеркало

Для місяця

Це мерехтить високо вгорі

Жертовний

Баранина стає ясніше

Скоро буде

Просто гоління, яке жадає її любові

Арікіанські дуби покривають священний гай

При чому її священик

Чекає на привітання

Його наступник цього стародавнього престолу

Король лісу

Стоїть найперший охоронець

За золотою гілкою

У диких притулках Немі де

Я згрібаю плодовитого дельця, щоб забрати його корону

Літня ніч стає замисленою

Про вбивство, яке відбудеться

Діючий переляк обороняється

Проти мого сильного наміру правліти

Божественне право найсміливішого раба

Щоб увічнити полум’я

Щоб піднятися поспостерігати, як купаються благословенні весталки

Де їхній храм оголює ім’я Діани

Король лісу

Рекс Неморенсіс

Розколює позолочене дерево

І приймає вирок Бога

Щоб відпочити його спорідненій душі

Королева зірок

Сходить на землю

І з краю посрібленої води

Вона хоче взяти мене на руки

Але натомість віддає перевагу повним лісовим грядкам

Спілкування з небом

Богиня дикої сільської місцевості

Егерія та Вірбіус

Ми з задоволенням намагаємося

Разом ми їдемо

Я показую своє обличчя, блискуче

І з мої милості, усі чоловіки знищені

Падай під мої чари, щоб насолоджуватися падінням

Цей, який я вибрав, я завмер на місці

Прийди посій мене, зліпи мені своє насіння

Тож я можу дорости до Спрінгу полегшення

Виконуйте ритуальні потреби кола

Невимовні насолоди, за дванадцять місяців

Смолоскипи витягують мене з цієї мрії

Там, де служниці благоговійно розбещують мене

І коли ніч розчиняється, я самопрощаюся

Мій дні з рішучістю долі

Тепер

Глибоко в вугіллі моєї душі

Миготить гарячий язик

Правління, щоб її вогонь розгорнувся

Перед полюванням прискорює лук Смерті