Godspeed on the Devil's Thunder - Cradle Of Filth

Burning like derision on the prism of night

Still squirming from the sermon, those determined parasites

Meant to overpower and bedizen his light

He paced his tower prison with a dissonant appetite

The moon was black

Devil may care

Three times he’d glared before his judges

Darkening there

With a Wormwood mind

And a gullet of poison

Asked

He thought the court a farce

His tongue as sharp as glass

A bastard to the last

This truth assassin…

.tautened his claws at the ruinous cast

Flexing vexation at clerics aghast

In uproar he caused the cross to be masked

And the hex of exile from God’s Kingdom passed

Back in the mirror, shattered vanity died

The curse even clearer on the sanity side

Banished from the lavish tracts of paradise

From Heaven’s shores poured to the sore divide

The moon was black

Devil may care

Their thunder sundered all his veils

Thickening there

His belligerent pulse

To a sickening crawl

Yes

He’d fostered wickedness

Fed vipers at his breast

Inflicted death’s caress

So now to suffer…

He’d burn, discern

That his second turn

Would last for eternity

In reckoning flames

That night his plight marched in demented parades

O’er a rainbow of black magic scars

The blood ran to fear, turned to torment in spades

Deep in the sleep of this heretic, barred

The nightmares were livid, occultist, depraved

His epiphany struggled to come

But dawn found him there, redemptive, prepared

Like Christ to Golgotha, his face to the sun

All fears were smeared

When Joan had appeared

In a shower of tears

Last vestige of innocence

Yearning for her vision of divinity

Of her miracles and dreamt lyrical deeds

He would meet her at the pyre as the fire kissed

And together they’d climb to God, entwined in bliss

Devil may care

He awed the court with a sworn confession

Quickening there

His radiant death

And acute renewal

Thus

The end was glorious

He went like Jesus trussed

To shadow and to dust

At the stroke of seven

And

With thieves at both his hands

The Reaper of these lands

Wept with holy plans

As he choked to heaven

Горить, як насмішка на призмі ночі

Досі звиваючись від проповіді, ті рішучі паразити

Призначений для того, щоб здолати та оживити його світло

Він ходив по в’язниці-вежі з дисонуючим апетитом

Місяць був чорний

Диявол може подбати

Тричі він зиркнув перед своїми суддями

Потемніння там

З полиновим розумом

І глоток отрути

Запитав

Він вважав суд фарсом

Його язик гострий, як скло

Сволота до останнього

Цей вбивця правди…

.натягнув пазурі на руйнівний гіпс

Пригнічений роздратування на священнослужителів

З шумом він змусив замаскувати хрест

І час вигнання з Божого Царства пройшов

Повернувшись у дзеркало, розбите марнославство померло

Прокляття ще ясніше з боку розсудливості

Вигнаний із розкішних райських просторів

З небесних берегів ллється на болячий розкол

Місяць був чорний

Диявол може подбати

Їхній грім розірвав усі його покривала

Потовщення там

Його войовничий пульс

До нудотного повзання

Так

Він виховував зло

Годував гадюки на грудях

Завдав смертельної ласки

Тож тепер страждати…

Він згорів би, розрізняє

Це його друга черга

Тривало б вічність

У полум’я розрахунку

Тієї ночі його важке становище демонструвалося на безумних парадах

Над веселкою чорних магічних шрамів

Кров потекла у страх, перетворилася на муку в пику

Глибоко у сні цього єретика, заборонений

Кошмари були яскравими, окультистськими, розпусними

Його прозріння насилу настало

Але світанок знайшов його там, спокутного, підготовленого

Як Христос до Голгофи, його обличчя до сонця

Всі страхи були змазані

Коли з'явилася Джоан

У дощі сліз

Останній слід невинності

Туга за її баченням божественності

Про її чудеса та омріяні ліричні вчинки

Він зустріне її біля багаття, коли вогонь цілує

І разом вони підіймуться до Бога, сплетені блаженством

Диявол може подбати

Він виразив суд зі присягою

Там прискорюється

Його сяюча смерть

І гостре оновлення

Таким чином

Кінець був славним

Він ішов так, як Ісус був закріплений

У тінь і в пил

На сім

І

З злодіями в обох руках

Жнець цих земель

Плакав зі святими планами

Як він захлинувся на небесах