Deceiving Eyes - Cradle Of Filth

On the night all mirrors fell silent

And the clocks struck accord with the rain

A storm swept in with such violence

The dead rose to complain

The stars were ill-crossed as the weather

Lost in its bitumen cloak

The Angels were warring, slick with endeavour

Falling like tears through the thickening smoke

Blood redeems, heaven torn asunder

A flood of souls scream on the rolling thunder

Blood redeems, heaven torn asunder

She stirs from dreams barely three feet under

«Victoria, I come to claim my prize

Stealing from the convent neath the wrath of seething skies

For though you greased the palm of Satan

With those moonlit silver thighs

I knew the beast took second place

When I looked into your eyes

Your deceiving eyes

Filled with lies

And missed good byes

And serpents hissing revelations

Your deceiving eyes

They tell enough

Of how I fell in love

With the goddess creeping deep inside you"

And with the tumult up above him roaring

Isaac sought her shallow grave

As lightning bolted through the grim down-pouring rain

He struck the hallowed earth again

Having torn at the soil like a man insane

threw his fists at the poisonous cosmos

And from that pit of shame

He bore the coffin from her sorry lot

Neath trees whose eaves were knotted with rot

Through ornate chapel doors, unlocked

To splinter her sarcophagus

And gaze upon her face

Victoria…

«Victoria, I come to claim my prize

Stealing from the convent neath the wrath of seething skies

For though you greased the palm of Satan

With those moonlit silver thighs

Making mockery of rosaries

His needs will never rival mine

I recall a summer’s day

The sunlight bathed your penitential scars

As I sat and washed the blood away

Now your body stays

And the coldness of your lips

Eclipse

Like the first true kiss of winter"

Pining for the dead

On the stone floor spread

She was shining through her winding shroud

A moon amid the mad, this son of Adam had

A gift for the pretty young nun

A necklace wrought of twining snakes

Two gold illicit tongues

He laid it at her throat

Where the rope had wrung

He was burning from the furnace

Of his roused desire

He wrested with temptation

To be or unfulfilled

She was undressed for ovation

Her sumptuous form, the storm revealed

And with his driven lust exploding

Her lashes brushed his cheeks

They flickered with life, her limbs enfolding

Purring, licking wicked teeth

«Victoria, I come to claim my prize

Stealing from the convent neath the wrath of seething skies

For though you greased the palm of Satan

With those moonlit silver thighs

You have left him just for me

I see it in deceiving eyes

Those deceiving eyes

Filled with lies

And missed good byes

And serpents hissing revelations

Those deceiving eyes

They tell enough

Of how I fell in love

With the goddess re-arisen in you"

Вночі всі дзеркала замовкли

І годинники б’ють у згоді з дощем

З такою жорстокістю налетіла буря

Мертві встали, щоб поскаржитися

Як погода, зірки були невтішні

Загублений у своєму бітумному плащі

Ангели ворогували, невимушені

Падає, як сльози, крізь густий дим

Кров спокутує, небо розірвано

Потік душ кричить на грім

Кров спокутує, небо розірвано

Вона ворушиться від мрій ледве на три фути нижче

«Вікторія, я прийшов забрати свій приз

Крадіжка з монастиря під гнівом вируючого неба

Бо хоч ти змащував пальму сатани

З тими місячними срібними стегнами

Я знав, що звір посів друге місце

Коли я подивився в твої очі

Твої оманливі очі

Наповнений брехнею

І пропустив до побачення

І змії шиплячі одкровення

Твої оманливі очі

Вони говорять достатньо

Про те, як я закохався

З богинею, що заповзає глибоко всередині тебе"

І гуркіт над ним ревить

Ісаак шукав її неглибоку могилу

Коли блискавка пробивалася крізь похмурий проливний дощ

Він знову вдарив освячену землю

Розірвавши ґрунт, як божевільний

кинув кулаки в отруйний космос

І з тієї ями сорому

Він поніс труну з її сумної ділянки

Поруч дерева, карнизи яких були вузликими гниллю

Крізь багато прикрашені двері каплиці, незамкнені

Щоб розбити її саркофаг

І подивись на її обличчя

Вікторія…

«Вікторія, я прийшов забрати свій приз

Крадіжка з монастиря під гнівом вируючого неба

Бо хоч ти змащував пальму сатани

З тими місячними срібними стегнами

Знущатися з вервиць

Його потреби ніколи не змагатимуться з моїми

Я пригадую літній день

Сонячне світло купало твої покаянні шрами

Я сидів і змивав кров

Тепер ваше тіло залишається

І холод твоїх губ

затемнення

Як перший справжній поцілунок зими"

Туга за мертвими

На кам’яній підлозі розкинулися

Вона сяяла крізь свій звивистий саван

Місяць серед божевільних мав цей син Адама

Подарунок для гарної молодої черниці

Намисто, сплетене з змій

Два золоті нелегальні язики

Він приклав й до її горла

Там, де перекрутилася мотузка

Він горів із печі

Його пробудженого бажання

Він боровся зі спокусою

Бути або невиконаним

Її роздягли для овації

Її розкішну форму показала буря

І з його керованою пожадливістю вибухає

Її вії зачепили його щоки

Вони мерехтіли життям, її кінцівки обгортали

Муркотіння, облизування лихих зубів

«Вікторія, я прийшов забрати свій приз

Крадіжка з монастиря під гнівом вируючого неба

Бо хоч ти змащував пальму сатани

З тими місячними срібними стегнами

Ти залишив його тільки заради мене

Я бачу це в оманливих очах

Ці оманливі очі

Наповнений брехнею

І пропустив до побачення

І змії шиплячі одкровення

Ці оманливі очі

Вони говорять достатньо

Про те, як я закохався

З богинею, яка знову воскреснула в тобі"