Balsamic and Anathema - Cradle Of Filth

Worming through the mark

Of Ezekiel and Mark

Through the chapters of Honorius

Gilles, as in a trance

Screwed the pages up and danced

Courting something vainly glorious

He walked he gravest night

That decrepit final juncture

Of doom and negativity

Reeking of death

And the gloom of Stygian light

When suddenly, the faintest whisper!

A curtain opened in a painted vista

Moonbeams swept into his dream…

Balsamic and anathema

Balsamic and anathema

Prelati full of stars

Magical, ecstatic stars

That sparkled, no debacle sought to douse

His fiery omnipresence

Hissed at heaven, evanescent

He was there to thwart the burning of his Faust

The gates were prised, the phantom horses

Snorted, restless to be gone

With enchantment’s eyes upon the door, he cried-

'Come with me now!

'

Gilles balked, the thought of life

Accused and pursued

And overridden by morbidity

Saddened his breath

For those destined for his knife

Then suddenly — the strangest feeling

One that left the angels reeling

Atonement crept into his midst

Balsamic and anathema

Balsamic and anathema

Prelati, full of stars

This abductor of his heart

Promised him horizons free of pain

But all the grand designs

Magic sings and midnight wines

In the dream-world couldn’t hope to swerve his aim

He would stay and face his slayers

Cardinals and courtroom players

Whilst Prelati must now flee before

The pure and azure dawn…

The gates were wide, the phantom horses

Snorted, restless to be gone

With enchantment’s eyes upon the door

Once more he cried

'Come with me now!

'

Prelati full of stars

Tried to pull him from the dance

Summoning his Barron to perform

But as the Demon rose

In sweet miracles of prose

And propaganda, came a proper bible storm

Lightning — grinning, froze

On this murder-site of crows

And from the scattered ashes stepped a sylph

The maiden Joan of Arc

Crept more beautiful and dark

A paradise, a cradle free of filth

She was chaste beyond all graces

The face of faith illuminated

More precious than Prelati’s spell

A Goddess in a dream…

And trembling in her arm

Her eyes a thousand golden psalms

That glittered as on Christmas night

He wept like Hallowe’en

He held the scene, the poignant gleam

Of peace and great serenity

Close to his heart, her parting kiss

He slept to wake released in bliss

Черв'яки крізь позначку

Про Єзекіїля та Марка

Через розділи Гоноріуса

Жиль, як у трансі

Перекрутив сторінки і танцював

Залицяння до чогось марно славного

Він гуляв самої тяжкої ночі

Той застарілий останній момент

Приреченості та негативу

Смердючий запах

І морок стигійського світла

Коли раптом найслабший шепіт!

Завіса відкрилася на розмальованій перспективі

Місячні промені увійшли в його сон…

Бальзам і анафема

Бальзам і анафема

Прелаті, повний зірок

Чарівні, екстатичні зірки

Це іскрилося, жоден розгром не намагався загасити

Його вогняність всюдисущість

Шипить на небі, минуще

Він був там, щоб завадити спалення свого Фауста

Ворота були ціновані, примарні коні

Фурхнув, неспокійний, щоб зникнути

З зачарованими очима у двері він закричав:

"Ходімо зі мною зараз!

'

Жиль зупинився, думаючи про життя

Обвинувачують і переслідують

І переважає захворюваність

Сумував його подих

Для тих, хто призначений для його ножа

Потім раптом — найдивніше відчуття

Такий, який змусив ангелів захитатися

Спокута прокралася до нього

Бальзам і анафема

Бальзам і анафема

Прелати, повний зірок

Цей викрадач його серця

Пообіцяв йому горизонти без болю

Але всі грандіозні проекти

Магія співає і опівночі вина

У світі мрій не міг сподіватися звернути свою ціль

Він залишився б і зіткнувся зі своїми вбивцями

Кардинали та гравці в залі суду

Тоді як Прелаті тепер мусить тікати раніше

Чистий і блакитний світанок…

Ворота були широкі, фантомні коні

Фурхнув, неспокійний, щоб зникнути

З чарівними очима на дверях

Він знову заплакав

"Ходімо зі мною зараз!

'

Прелаті, повний зірок

Намагався витягнути його з танцю

Викликати свого Баррона для виступу

Але як демон воскрес

У солодких чудесах прози

А пропаганда — справжня біблійна буря

Блискавка — усміхнувся, завмер

На цьому місці вбивства ворон

І з розвіяного попелу ступила сильфіда

Діва Жанна д’Арк

Підкрався красивіше і темніше

Рай, колиска без бруду

Вона була цнотливою понад усякі ласки

Освітлено обличчя віри

Цінніше, ніж заклинання Прелаті

Богиня у сні…

І тремтіння в її руці

Її очі тисяча золотих псалмів

Це блищало, як у різдвяну ніч

Він плакав, як на Хелловін

Він тримав сцену, гострий відблиск

Миру та великого спокою

Близько до його серця, її прощальний поцілунок

Він заснув, щоб прокинутися, вивільнений у блаженстві