Achingly Beautiful - Cradle Of Filth

The beast in the clouds had swallowed the moon

A silverback thundering across the cosmos

In silence now stars followed her tune

Winking from existence on the brink of chaos

I penned an open sonnet, to the pearly gates ablaze

As I gazed upon this angel intoxicating everything

The ball became her court, her presence there electrifying

Candelabra fought, to tear themselves away

She was a flame, divine

My pathic call of duty, irrefutable

Her eyes they paralyzed me, froze the flow of time

A glimpse so achingly beautiful

Fleeing from the manor in the manner of this crime

We sheltered from the pelting, helter-skelter of the skies

In the Greek gazebo, speaking tragedian rhyme

Death would never settle, for one petal at a time

He would pluck

Lo, this malleus eve, is heaving to the pulse of souls

She was the game, sublime

A Knight takes Queen in ruby, Indisputable

Then her eyes, they paralyzed me for a second time

A glimpse so achingly beautiful

Drinking in her flora this Aurora to the storm

I was burning in the furnace of a love that went to war

With ravenous desire, fires lit the heavens for

Caressing in the rainfall, a less painful metaphor

For this hunger

On marbled tomb

Breathless, cocooned

A long red dress shrouds, like Ophelia, this Goddess

Mourning then crawls

Black velvet palled

To pass fervent lips, betwixt her deliciousness

Miserere Mei Diva

Forgive me forever my bride

But a gift was delivered, however perverse

On that night you exquisitely died

(Seraphina rise)

Arcane perfection, her legend was etched

(To queen demon revised)

A fell resurrection, unparalleled in this world or next

Awaken, forsaken, by others so taken as prey

Now you shall stand in the grandeur of love

A wonderland in which to play

The beast in the clouds spat back the moon

And arrayed in a crown of glittering cobwebs

She slid to her feet like a prophet of doom

Born to immortal darkness as mortality slipped away

She was a flame, divine

My gnathic call of duty, irrefutable

Her eyes imparadised me with their wicked shine

A glimpse so achingly beautiful

Now she stirs the night just like the perfect Lorelei

As she spurs the dark horse foaming in my soul

Death is fleet, sweet, oft discreet, the beast in beauty’s mask

Her skies, bediademed, complete, now freed of days grown overcast

Звір у хмарах проковтнув місяць

Срібна спина гримить по космосу

Тепер у тиші зірки слідували за її мелодією

Відмирання від існування на межі хаосу

Я написав відкритий сонет до перлинних воріт, що палають

Коли я дивився на цього ангела, який п’янить усе

М'яч став її майданчиком, її присутність там електризувала

Канделябри билися, щоб відірватися

Вона була полум’ям, божественним

Мій жахливий обов’язок, незаперечний

Її очі вони паралізували мене, заморозили потік часу

Такий до болю красивий погляд

Втеча з садиби в спосіб цього злочину

Ми сховалися від закиданого, невпинного небес

У грецькій альтанці розмовляють трагедійні рими

Смерть ніколи не влаштується, по одній пелюстці

Він зірвав би

Ось, цей переддень молотка б’ється до пульсу душ

Вона була грою, піднесеною

Лицар бере королеву в рубін, Незаперечний

Тоді її очі паралізували мене вдруге

Такий до болю красивий погляд

Випиваючи свою флору, цю Аврору до шторму

Я горів у печі любові, що пішла на війну

З жахливим бажанням вогні запалили небо

Пестити під дощем – менш болюча метафора

За цей голод

На мармуровій гробниці

Задихаючись, в коконах

Довга червона сукня покриває, як Офелію, цю Богиню

Траур потім повзе

Чорний оксамит блідий

Щоб передати палкі губи, поміж її вишуканістю

Мізерере Мей Діва

Пробач мені навіки, моя наречена

Але подарунок був доставлений, хоч і збочений

Тієї ночі ви чудово померли

(Серафіна підйом)

Тайна досконалість, її легенда була викарбувана

(Королеві демона переглянуто)

Падіння воскресіння, яке не має аналогів ні в цьому світі, ні в наступному

Пробудити, покинути, інші, так взяти як здобич

Тепер ти будеш стояти у величі кохання

Країна чудес, в яку можна грати

Звір у хмарах виплюнув місяць

І зібраний у корону виблискуючої павутини

Вона сповзла на ноги, як пророк приреченості

Народжений у безсмертній темряві, коли смертність зникла

Вона була полум’ям, божественним

Мій гнатський поклик обов’язку, незаперечний

Її очі вражали мене своїм злим блиском

Такий до болю красивий погляд

Тепер вона хвилює ніч, як ідеальна Лорелей

Коли вона пришпорює темного коня, що піниться в моїй душі

Смерть — швидка, мила, часто непомітна, звір в масці краси

Її небо, вкрите бідіадом, завершене, тепер звільнене від похмурих днів