Как-будто - Чичерина

Вот он этот дождь, как бы случайный,

Утренний галдеж — провинциальный,

Зеркалом асфальт, с облаками —

Мир перевернул вверх ногами.

Вот он этот дождь, как бы случайный,

Утренний галдеж — провинциальный,

Зеркалом асфальт, с облаками —

Мир перевернул вверх ногами.

Как будто не было любви,

И снова некуда идти,

Ни слова, снова, знаю, ново, будто бы всерьез,

Обидно, стыдно, сразу видно, заново до слез.

Я все жду тебя на плотинке

Здесь теряю взгляд, в паутинке

Медно-желтого водопада

Кому-то ведь из нас это надо.

Как будто не было любви,

И снова некуда идти,

Ни слова, снова, знаю, ново — будто бы всерьез,

Обидно, стыдно, сразу видно — заново до слез.

Ось він цей дощ, як би випадковий,

Ранковий гомін — провінційний,

Дзеркало асфальту, з хмарами —

Світ перевернув нагору ногами.

Ось він цей дощ, як би випадковий,

Ранковий гомін — провінційний,

Дзеркало асфальту, з хмарами —

Світ перевернув нагору ногами.

Ніби не було любові,

І знову нікуди йти,

Ні слова, знову, знаю, нове, ніби би всерйоз,

Прикро, соромно, одразу видно, заново до сліз.

Я все чекаю тебе на плотині

Тут втрачаю погляд, в павутинці

Мідно-жовтого водоспаду

Адже комусь із нас це треба.

Ніби не було любові,

І знову нікуди йти,

Ні слова, знову, знаю, нова — ніби би всерйоз,

Прикро, соромно, одразу видно — заново до сліз.