Сказки - Чи-Ли, Гоша Куценко, Gosha Kutsenko

Бедный художник белит холсты,

А река Нева утром сводит мосты.

Во дворе гудит детвора.

Может, будет дождь, а я назло без зонта.

Как бы мне найти в этом мире её.

И не потерять, что сложнее ещё.

Жизнь бы с ней прожить, до скончании дней ещё сложнее.

День, ночь — всё-равно, чёрно-белое кино.

«Привет», «Как дела?»

и опять разбежались.

День, ночь, «как ты там?»

Может всё-таки не зря

По слогам добрые сказки в детстве читали нам.

Люди бегут наперегонки.

Бьются о стекло, как во тьме мотыльки.

Где-то в пробках спят на яву.

Может, будет дождь, нам ведь зонт ни к чему.

Как бы мне найти в этом мире его.

И не потерять что сложнее ещё.

Жизнь бы с ним прожить до скончания дней ещё сложнее

День, ночь — всё-равно, чёрно-белое кино.

«Привет», «Как дела?»

и опять разбежались.

День ночь, «как ты там?»

Может всё-таки не зря

По слогам добрые сказки в детстве читали нам.

Не отпускай меня.

Не отпускай!

Не отпускай!

Не отпускай меня!

Не отпускай.

Бідний художник білить полотна,

А річка Нева зранку зводить мости.

На подвір'ї гуде дітлахи.

Може, буде дощ, а я на зло без парасольки.

Як би мені знайти у цьому світі її.

І не втратити, що складніше.

Життя б з нею прожити, до кінця днів ще складніше.

День, ніч — все одно, чорно-біле кіно.

"Привіт як справи?"

і знову розбіглися.

День, ніч, як ти там?

Може все-таки не дарма

По складах добрі казки у дитинстві читали нам.

Люди біжать наввипередки.

Б'ються об скло, як у темряві метелики.

Десь у пробках сплять на яву.

Може, буде дощ, адже нам парасолька ні до чого.

Як би мені знайти у цьому світі його.

І не втратити що складніше.

Життя б із ним прожити до кінця днів ще складніше

День, ніч — все одно, чорно-біле кіно.

"Привіт як справи?"

і знову розбіглися.

День ніч, як ти там?

Може все-таки не дарма

По складах добрі казки у дитинстві читали нам.

Не відпускай мене.

Не відпускай!

Не відпускай!

Не відпускай мене!

Не відпускай.