La cameriera dei giorni più belli - Cesare Cremonini

C'è una ragazza che lavora nel Garden Hotel di Roma

E si veste bene di giorno e poco la sera

E si dice abbia un passato da cameriera

E conquisti i clienti più belli col fondoschiena

La chiamavano: «La cameriera dei giorni più belli»

Perché in tempo di guerra portava il sorriso ai soldati e ai ribelli

Organizzava bordelli e faceva l’amore per gioco

Adesso di lei non rimane che una stupida statua in Piazza del Duomo

E i vecchietti ci passano davanti contenti

Perché ritornano in mente i bei tempi

Quando il pallone era ancora un bel gioco

Ed il sesso era l’unico sfogo

Sono tornato a dicembre nel Garden Hotel di Roma

Sotto una pioggia tagliente e di sabato sera

E mi sembra di averla di fronte, la cameriera

Ma nessuno ricorda più niente del suo fondoschiena

La chiamavano: «La cameriera dei giorni più belli»

Perché in tempo di guerra portava il sorriso ai soldati e ai ribelli

Organizzava bordelli e faceva l’amore per gioco

Adesso di lei non rimane che una stupida statua in Piazza del Duomo

E i vecchietti ci passano davanti contenti

Perché ritornano in mente i bei tempi

Quando il pallone era ancora un bel gioco

Ed il sesso era l’unico sfogo!

Є дівчина, яка працює в готелі Garden в Римі

І вдень добре одягається, а ввечері мало

І кажуть, що вона має минуле як офіціантка

І підкорити найкрасивіших клієнтів задом

Її називали: «Покоївка найкращих днів»

Бо в часи війни він викликав усмішки воїнам і повстанцям

Він організував публічні будинки і займався коханням для розваги

Тепер від неї залишилася лише дурна статуя на Пьяцца дель Дуомо

І старі проходять повз нас щасливі

Тому що хороші часи повертаються в пам’ять

Коли м'яч був ще гарною грою

І секс був єдиним виходом

Я повернувся в грудні до готелю Garden в Римі

Під сильний дощ і в суботу ввечері

А переді мною, здається, вона, офіціантка

Але про його тилу вже ніхто нічого не пам’ятає

Її називали: «Покоївка найкращих днів»

Бо в часи війни він викликав усмішки воїнам і повстанцям

Він організував публічні будинки і займався коханням для розваги

Тепер від неї залишилася лише дурна статуя на Пьяцца дель Дуомо

І старі проходять повз нас щасливі

Тому що хороші часи повертаються в пам’ять

Коли м'яч був ще гарною грою

І секс був єдиним виходом!