Marmellata #25 - Cesare Cremonini

Ci sono le tue scarpe ancora qua ma tu te ne sei già andata

c'è ancora la tua parte di soldi in banca ma tu non ci sei più

c'è ancora la tua patente rosa tutta stropicciata

e nel tuo casseto un libro letto e una Winston blu…

L’ho fumata…

Ci sono le tue calze rotte la notte in cui ti sei ubriacata

c'è ancora lì sul pianoforte una sciarpa

ci sono le tue carte e il tuo profumo è ancora in questa casa

proprio lì dove ti ho immaginata… c’eri tu…

Ma, da quando Senna non corre più…

Ah, da quando Baggio non gioca più…

Oh no no, da quando mi hai lasciato pure tu,

non è più domenica… ma poi si dimentica…

non si pensa, non si pensa più…

Ci sono le tue scarpe ancora qua ma tu non sei passata

ho spiegato ai vicini ridendo che tu non ci sei più

un ragazzo in cortile abbraccia e bacia la sua fidanzata

proprio lì, dove ti ho incontrata… non ci sei più…

Ma, da quando Senna non corre più…

Ah, da quando Baggio non gioca più…

Oh no no, da quando mi hai lasciato pure tu,

non è più domenica… e non si dimentica…

Ora vivo da solo in questa casa buia e desolata

il tempo che davo all’amore lo tengo solo per me ogni volta in cui ti penso mangio chili di marmellata

quella che mi nascondevi tu… l’ho trovata…

Ваші черевики ще тут, але вас уже немає

у банку ще є ваша частка грошей, але вас немає

є ще ваше зморшкувате рожеве водійське посвідчення

а у твоїй шухляді прочитана книга і блакитний Вінстон...

я його курив...

Ось твої зламані шкарпетки тієї ночі, коли ти напився

ще є шарф на піаніно

є ваші картки, і ваші духи все ще в цьому будинку

саме там, де я тебе уявляв... ти був там...

Але відколи Сенна перестав бігати...

Ах, відколи Баджо перестав грати...

О, ні, з тих пір, як ти покинув мене,

це вже не неділя ... але потім ти забуваєш ...

ти не думаєш, ти вже не думаєш...

Ваші черевики ще тут, але ви ще не пройшли

Я зі сміхом пояснив сусідам, що вас немає

хлопець у дворі обіймає і цілує свою дівчину

саме там, де я зустрів тебе ... тебе вже немає ...

Але відколи Сенна перестав бігати...

Ах, відколи Баджо перестав грати...

О, ні, з тих пір, як ти покинув мене,

вже не неділя...і ми не забуваємо...

Тепер я живу один у цьому темному й безлюдному будинку

час, який я віддав любові, я залишаю його тільки для себе щоразу, коли думаю про тебе, я їм кілограми варення

ту, яку ти від мене ховав... я знайшов її...