Le voyageur sans bagage - Catherine Sauvage

En descendant du train dans l’ombre

L’homme n’avait pas de billet

Mais il a gagné sans encombre

Un hôtel borgne du quartier

C'était un client de passage

Une espèce de vagabond

Qui dissimulait son visage

En s’inscrivant sous un faux nom

Et qui partait pour un très long voyage

Plus tard, on l’a vu sur les quais

Où il cherchait à s’embarquer

Et les bateaux, les beaux bateaux

Qui vont sur l’eau

Lui semblaient presque chimériques

Avec les feux de leurs hublots

D’appareiller pour l’Amérique

Puis l’homme a regagné sa turne

Il a gravi les escaliers

D’un air maussade et taciturne

Et s’est couché tout habillé

C'était un client de passage

Une espèce de vagabond

Sans passeport et sans bagage

Un désespéré qui, dit-on

Voulait partir pour un très long voyage

Des policiers l’avaient traqué

Comme une bête sur les quais

Par les carreaux de sa fenêtre

Jusqu'à l’aube, il n’a pas cessé

De voir se suivre et disparaître

De gros nuages convulsés

C'était un client de passage

Qui, se sentant alors perdu,

A jugé qu’il était plus sage

Qu’on admît qu’il s'était pendu

Pour n’avoir pas eu l’argent du voyage

D’autres que lui, le long des quais,

Au petit jour ont embarqué

Et les bateaux, les beaux bateaux

Qui vont sur l’eau

N’avaient plus rien de chimérique

Tous feux éteints de leurs hublots

D’appareiller pour l’Amérique

Виходячи з поїзда в тіні

У чоловіка не було квитка

Але він переміг без проблем

Одноокий сусідський готель

Він був попутним клієнтом

Такий собі мандрівник

Хто сховав своє обличчя

Зареєструвавшись під фальшивим іменем

І який збирався в дуже далеку подорож

Пізніше ми побачили його на доках

Куди він прагнув сісти

І човни, гарні човни

Хто ходить по воді

здавалося йому майже химеричним

З вогнями з ілюмінаторів

Щоб плисти до Америки

Тоді чоловік повернувся до своєї черги

Він піднявся по сходах

Похмуро й мовчазно

І ліг спати повністю одягненим

Він був попутним клієнтом

Такий собі мандрівник

Без паспорта і без багажу

Відчайдушний хто, кажуть

Дуже хотілося відправитися в далеку подорож

Поліція вистежила його

Як звір на доках

Крізь її вікна

До світанку він не зупинявся

Бачити, що йдуть один за одним і зникають

Великі судомні хмари

Він був попутним клієнтом

Хто, почуваючись тоді втраченим,

Вважав, що він мудріший

Нехай визнають, що він повісився

За те, що не мав грошей на проїзд

Інші, крім нього, уздовж набережних,

На світанку встав

І човни, гарні човни

Хто ходить по воді

Більше не було нічого химерного

З їхніх ілюмінаторів вимкнено все світло

Щоб плисти до Америки