La Fille Des Bois - Catherine Sauvage

Quand je me souviens de ma belle enfance

Et des boniments que j’ai entendus

Sur le mois de Mai et ses espérances

J'étais l’oiselet piégé dans la glu

J'étais une enfant, c’est incontestable

Mais une enfant moche comme je ne sais quoi

Par définition une enfant coupable

Quêtant l’aventure le soir au coin d’un bois

Au coin de ce bois pleurait la chevêche

Elle en avait l’air, mais cette garce-là

Au lieu de gémir se riait de ma dèche

Et de mes pieds nus bleuis par le froid

Une nuit j’aperçus aux branches d’un chêne

Deux ou trois pendus en guise de pavois

Les freux ressemblaient à des fruits d'ébène

Alors j’esquissais le signe de la croix

C'était le chef d'œuvre d’un grand capitaine

Qui peuplait le pays de ses souvenirs

J'étais bien trop jeune pour sentir ma peine

Ça ne m’empêchait pas de me rendormir

Les marpauts venus d’un pauvre village

Galopaient la nuit de peur des narquois

Mais moi j’attendais sans doute un beau page

Vêtu d'écarlate coiffé comme un roi

La nature est bonne pour tou ce qui bouge

Plus tard un vaurien m’a prise par la main

Ceux du coin du bois l’appelaient d’Auneau le Rouge

Il m’a dit: «saut' gueus', le lit est dans le foin

Ce fut la kermesse tendre et libertine

Jusqu’au jour fatal où je le vis tout droit;

Dans l’aube livide

Quand la guillotine

Tendait ses deux bras devant le beffroi

Alors comme il faut une fin à toutes choses

Aussi décrépite qu’un hibou tondu

Je suis revenue prendre ma pose

A l’orée du bois du bon temps perdu

C’est l’heure de la fin pour les vielles drôlesses

Je ne vaux pas plus qu’un fagot de bois mort

C’est peut-être l’image d’une vie sans sagesse

Mais pour la sagesse… c'était pas mon fort

Коли я згадую своє прекрасне дитинство

І розмови про продажі, які я чув

Про травень місяць і його очікування

Я був пташечкою, затиснутою в клей

Я був дитиною, це безперечно

Але така потворна дитина, як я не знаю що

За визначенням винна дитина

Шукаю пригод вночі в кутку лісу

На розі цього лісу кричала сова

Вона виглядала так, але ця сучка

Замість стогнання сміявся з моєї втрати

І мої босі ноги посинілі від холоду

Одного разу вночі я побачив у гілках дуба

Двоє-троє повісили як щити

Граки були схожі на плоди чорного дерева

Тому я намалював знак хреста

Це був великий капітанський шедевр

Хто населяв землю своїми спогадами

Я був занадто молодий, щоб відчувати свій біль

Це не заважало мені заснути

Марпаути з бідного села

Скачали вночі, боячись насмішників

Але я, мабуть, очікував гарної сторінки

Одягнений у багряний колір, волосся зроблене, як король

Природа хороша до всього, що рухається

Пізніше якийсь негідник узяв мене за руку

Ті, хто за рогом лісу, називали його d'Auneau le Rouge

Він мені сказав: «скочи gueus», ліжко в сіні

Це був ніжний і розпусний ярмарок

До фатального дня, коли я побачив це прямо;

У яскравій зорі

Коли гільйотина

Витягнув обидві руки перед дзвіницею

Тому всьому має бути кінець

Одряхліла, як підстрижена сова

Я повернувся, щоб прийняти позу

На узліссі добрі часи втрачені

Старим жартівникам пора закінчувати

Я не більше ніж оберемок сухого дерева

Це може бути образ життя без мудрості

Але для мудрості... це не була моя сильна сторона