L'affiche Rouge - Catherine Sauvage

Vous n’avez réclamé la gloire ni les larmes

Ni l’orgue ni la prière aux agonisants

Onze ans déjà que cela passe vite onze ans

Vous vous étiez servi simplement de vos armes

La mort n'éblouit pas les yeux des partisans

Vous aviez vos portraits sur les murs de nos villes

Noirs de barbe et de nuit hirsutes menaçants

L’affiche qui semblait une tache de sang

Parce qu'à prononcer vos noms sont difficiles

Y cherchait un effet de peur sur les passants

Nul ne semblait vous voir Français de préférence

Les gens allaient sans yeux pour vous le jour durant

Mais à l’heure du couvre-feu des doigts errants

Avaient écrit sous vos photos MORTS POUR LA FRANCE

Et les mornes matins en étaient différents

Tout avait la couleur uniforme du givre

A la fin février pour vos derniers moments.

Et c’est alors que l’un de vous dit calmement

Bonheur à tous Bonheur à ceux qui vont survivre

Je meurs sans haine en moi pour le peuple allemand

Adieu la peine et le plaisir Adieu les roses

Adieu la vie adieu la lumière et le vent

Marie-toi sois heureuse et pense à moi souvent

Toi qui va demeurer dans la beauté des choses

Quand tout sera fini plus tard en Erivan

Un grand soleil d’hiver éclaire la colline

Que la nature est belle et que le coeur me fend

La justice viendra sur nos pas triomphants

Ma Mélinée ô mon amour mon orpheline

Et je te dis de vivre et d’avoir un enfant

Ils étaient vingt et trois quand les fusils fleurirent

Vingt et trois qui donnaient leur coeur avant le temps

Vingt et trois étrangers et nos frères pourtant

Vingt et trois amoureux de vivre à en mourir

Vingt et trois qui criaient la France en s’abattant

Ти не претендував ні на славу, ні на сльози

Ні органу, ні молитві вмираючому

Вже одинадцять років, як швидко минає одинадцять років

Ви щойно використали зброю

Смерть не сліпить очі партизанам

Ваші портрети були на стінах наших міст

Грізна кудлата борода і нічні чорні

Плакат, який був схожий на пляму крові

Бо вимовляти ваші імена важко

Шукав ефект відляку на перехожих

Здавалося, що ніхто не бачить вас французом

Цілий день за тобою люди ходили без очей

Але в комендантську годину блукають пальці

Написав під вашими фотографіями MORTS POUR LA FRANCE

І похмурі ранки були іншими

Усе було однорідного кольору морозу

Наприкінці лютого для твоїх останніх хвилин.

І ось тоді хтось із вас спокійно каже

Щастя всім Щастя тим, хто виживе

Я вмираю без ненависті до німецького народу

Прощай біль і насолода Прощай, троянди

Прощавай життя, прощавай світло і вітер

Виходь заміж, будь щасливим і думай про мене часто

Ти, що житимеш у красі речей

Коли все закінчиться пізніше в Ерівані

Яскраве зимове сонце освітлює пагорб

Ця природа прекрасна, і моє серце розривається

Справедливість прийде на наших тріумфальних сходах

Моя Меліне, о моя любов моя сирота

А я кажу тобі жити і мати дитину

Їм було двадцять три, коли гармати розцвіли

Двадцять три, які віддали свої серця раніше свого часу

Двадцять три незнайомці і наші брати ще

Двадцять три закоханих, щоб дожити, щоб померти

Двадцять три кричать Франція, коли вони налітають вниз