Vingt Ans - Catherine Sauvage

Pour tout bagage on a vingt ans

On a l’expérience des parents

On se fout du tiers comme du quart

On prend le bonheur toujours en retard

Quand on aime, c’est pour toute la vie

Cette vie qui dure l’espace d’un cri

D’une permanente ou d’un blue jean

Et pour le reste on imagine

Pour tout bagage on a sa gueule

Quand elle est bath ça va tout seul

Quand elle est moche on s’habitue

On se dit qu’on est pas mal foutu

On bat son destin comme les brèmes

On touche à tout on dit: «Je t’aime»

Qu’on soit de la Balance ou du Lion

On s’en balance: on est des lions…

Pour tout bagage on a vingt ans

On a des réserves de printemps

Qu’on jetterait comme des miettes de pain

A des oiseaux sur le chemin

Quand on aime c’est jusqu'à la mort

On meurt souvent et puis l’on sort

On va griller une cigarette

L’amour ça se prend et puis ça se jette

Pour tout bagage on a sa gueule

Qui cause des fois quand on est seul

C’est ça qu’on appelle la voix du dedans

Ça fait parfois un de ces boucans…

Pas moyen de tourner le bouton

De cette radio, on est marron

On passe à l’examen de minuit

Et quand on pleure on dit qu’on rit…

Pour tout bagage on a vingt ans

On a une rose au bout des dents

Qui vit l’espace d’un soupir

Et qui vous pique avant de mourir

Quand on aime, c’est pour tout ou rien

C’est jamais tout, c’est jamais rien

Ce rien qui fait sonner la vie

Comme un réveil au coin du lit

Pour tout bagage on a sa gueule

Devant la glace quand on est seul

Qu’on ait été chouette ou tordu

Avec les ans tout est foutu

Alors on maquille le problème

On se dit qu’y’a pas d'âge pour qui s’aime

Et en cherchant son coeur d’enfant

On dit qu’on a toujours vingt ans…

За будь-який багаж нам двадцять

Маємо досвід батьків

Нам байдуже ні третина, ні чверть

Ми приймаємо щастя завжди пізно

Коли ми любимо, це на все життя

Це життя, яке триває простір крику

Завивка або сині джинси

А про решту уявляємо

За будь-який багаж у нас є рот

Коли вона купається, це проходить само собою

Коли вона потворна, ти звикаєш

Ми думаємо, що ми дуже обдурені

Били ми свою долю, як лящ

Ми торкаємося до всього, що говоримо: «Я люблю тебе»

Незалежно від того, Терези ми чи Леви

Кому байдуже: ми леви...

За будь-який багаж нам двадцять

У нас є весняні запаси

Викинули, як панірувальні сухарі

Заважає птахам

Коли ми любимо, це до смерті

Ми часто вмираємо, а потім виходимо

Ми збираємося викурити сигарету

Кохання беруть, а потім кидають

За будь-який багаж у нас є рот

Хто іноді розмовляє, коли ми на самоті

Це називається внутрішнім голосом

Іноді це один із тих рекетів...

Неможливо повернути ручку

З цього радіо ми коричневі

Ми йдемо на опівнічний іспит

А коли ми плачемо, ми кажемо, що сміємося...

За будь-який багаж нам двадцять

На кінчику зубів у нас троянда

Хто живе для простору зітхання

І хто жалить тебе перед смертю

Коли ми любимо, це на все або нічого

Це ніколи не все, це ніколи нічого

Це ніщо, що змушує життя дзвонити

Як будильник на кутку ліжка

За будь-який багаж у нас є рот

Перед дзеркалом, коли ми одні

Чи ми були гарними, чи то кривими

З роками все руйнується

Отже, вирішуємо проблему

Ми говоримо собі, що не існує віку для тих, хто любить один одного

І шукає своє дитяче серце

Кажуть, тобі завжди двадцять...