Mister Giorgina - Catherine Sauvage

Tu joues, tu joues d’l’accordéon dans un bistro qui n’a plus d’nom

Tell’ment les gens sont habitués à y danser, à y danser

La comparsita que tu leur joues toutes les nuits

Pour un salaire qui fait pas d’bruit

Car ton métier, c’est d’faire danser, c’est d’faire danser

Mister Giorgina, que ton biniou brille comme le jour

Ou qu’il soit noir comme les amours

Qui, sur la piste, s’en vont chercher de quoi rêver, de quoi danser

La comparsita

Toi, tu t’en fous car ton métier, c’est d’faire danser mais pas d’penser

Fais ta série voilà ta vie, voilà ta vie, Mister Giorgina

«Ta vie… Ma vie… Leur vie…»

Un jour, t’auras les cheveux blancs

Ceux qui viennent tard, qui viennent sûrement

Tu te r’trouv’ras d’vant ton buffet pour y danser, pour y danser

La comparsita que tu jouais dans un beuglant

Pour un salaire qu’a foutu le camp

Les autres dansaient, toi tu bouffais, toi tu bouffais, Mister Giorgina

Alors avant qu’il n’soit trop tard, planque ton magot dans ton placard

Les fourmis, c’est fait pour bosser, quand aux cigales, elles vont danser

La comparsita, car la musique, foutu métier

Ça chante, ça gueule, ça fait rêver

Et ça s’envole comme les paroles, comme les paroles, Mister Giorgina

«Ça s’envole?

Pas toujours… Née de tango inconnu !»

Toi, les frangines qui viennent guincher avant d’se faire comparsiter

Tu les regardes avec tes doigts, t’as l'œil qui joue en do, en fa

La comparsita, au fond tout ça, toi, tu t’en fous

T’as qu’un copain, c'est ton biniou

Tu joues Schubert mais c’est plus cher, mais c’est plus cher

Mister Giorgina, un piano c’est comme l’horizon

Ça joue tout à l’horizontale

Toi ton piano et ses flonflons, tu les fous à la verticale sur comparsita

Et dans la rue tes récitals, des fois, ça nous fait un peu mal

Avec ton Pleyel en sautoir, yel-en-sautoir, Mister Giorgina

«Ça nous fait un peu mal… La Musique, fini !

La Musique !

En l’an 2000, plus d’Musique et pourtant, c'était beau…

Jean-Sébastien Bach !

Tu connais ?»

Граєш, граєш на акордеоні в бістро, яке вже не має назви

Тож люди звикли там танцювати, там танцювати

Comparsita ви граєте в них щовечора

За зарплату, яка не шумить

Тому що ваша робота полягає в тому, щоб змусити людей танцювати, це змусити їх танцювати

Містер Джорджіно, нехай ваш бініо сяє як день

Або нехай буде чорним, як кохання

Хто, на трасі, ходить шукати, про що мріяти, що танцювати

La comparsita

Вам байдуже, тому що ваша робота полягає в тому, щоб змусити людей танцювати, а не думати

Робіть свою серію, ось ваше життя, ось ваше життя, містер Джорджина

«Твоє життя... Моє життя... Їхнє життя...»

Одного разу у вас буде біле волосся

Ті, хто приходить пізно, хто приходить обов’язково

Ви опинитеся перед своїм буфетом, щоб там танцювати, танцювати там

Comparsita, в яку ви грали в головні

За зарплату, яка до біса пішла звідси

Інші танцювали, ви їли, ви їли, пане Джорджино

Тому, поки не пізно, сховайте награбоване в шафі

Мурахи змушені працювати, коли цикади, то танцювати будуть

La comparsita, бо музика, проклята справа

Воно співає, кричить, змушує мріяти

І летить, як слова, як слова, пане Джорджино

«Це літає?

Не завжди… Народжений невідомим танго!»

Ви, сестри, які прийшли потусуватися перед тим, як вас приведуть до суду

Ти дивишся на них пальцями, око грає на C, на F

La comparsita, в основному все це, вам байдуже

У тебе тільки один друг, це твій бініо

Ви граєте в Шуберта, але це дорожче, але дорожче

Містер Джорджіно, фортепіано, як горизонт

Все грає горизонтально

Ти твоє фортепіано і його реванш, ти збожеволієш їх вертикально на comparsita

А на вулиці твої концерти, іноді нам трохи боляче

З вашим Плейелем у намисті, криком у намисті, пане Джорджіно

«Нам трохи боляче… Музика, закінчено!

Музика !

У 2000 році більше музики, але це було красиво...

Йоганн Себастьян Бах!

Ти знаєш ?"