Heldentod - Carved in Stone

Das schwere Boot lag still am Ufer

Mit Waffen und Fellen behängt

Von Wellen ganz sachte gehoben

Von Wellen ganz sachte gesenkt

Ganz nah noch bis weit in die Ferne

Auf jedem Baum und jedem Stein

Dort saßen die Raben und Krähen in Scharen

Und grüßten ihn mit Krächzen und Schreien

Die Wölfe trabten das Ufer entlang

Und heulten die ganze Nacht

So kamen sie alle zusammen

So haben sie seiner gedacht

Sie dachten dem Blut und dem Kampfe

Der Kraft und der Ehre, dem Mut

Sie dachten seiner Augen voll Feuer

Und voll der jugendlichen Glut

Er hörte die Lügen des Kreuzes wohl

Doch nie hat er ihnen geglaubt

In Treue stand er nur zu Wotan allein

Vor ihm nur senkte er sein Haupt;

Denn er war ein Diener der Asen

Und für sie zu kämpfen bereit

Er trug Donars Hammer voll Würde und Stolz

Wie schon seine Vorfahr’n vor langer Zeit…

Die letzte Schlacht war für ihn geschlagen

Man bettete ihn auf sein Boot

Die Streitaxt noch fest in den Händen

Und edel noch bis in den Tod

Die Wölfe zerbissen die Taue

In Flammen trieb er auf das Meer

Und der letzte Erbe der Raben

Betrat Walhallas Heldenheer

Denn er war ein Diener der Asen

Und für sie zu kämpfen bereit

Er trug Donars Hammer voll Würde und Stolz

Wie schon seine Vorfahr’n vor langer Zeit…

Важкий човен нерухомо лежав на березі

Прикрашені зброєю та шкурами

М’яко піднято хвилями

М’яко опускається хвилями

Дуже близько до далеко вдалину

На кожному дереві і на кожному камені

Там сиділи ворони та ворони зграями

І зустрів його кваканням і криком

Вовки бігали по берегу

І вила цілу ніч

Так вони всі зійшлися

Так вони про нього думали

Вони думали про кров і битву

Про силу і честь, про відвагу

Вони думали, що його очі сповнені вогню

І сповнений юнацького запалу

Він добре чув брехню хреста

Але він їм ніколи не вірив

У вірності він стояв лише наодинці з Вотаном

Перед ним тільки він схилив голову;

Бо він був слугою асів

І готовий за них боротися

Він гідно й гордо ніс молот Донара

Як і його предки давно...

За нього вівся останній бій

Поклали його на човен

Бойова сокира все ще міцно в його руках

І благородний до смерті

Вовки перекусили мотузки

У полум’ї він виплив у море

І останній спадкоємець воронів

Увійдіть в армію героїв Валгалли

Бо він був слугою асів

І готовий за них боротися

Він гідно й гордо ніс молот Донара

Як і його предки давно...