Sohn der Morgenröte - Carved in Stone

Es entstieg der Morgenröte

einst ein Krieger, stolz und schön.

Sonn und Mond erblassten beide,

als dies Wesen sie geseh´n.

Wenn er durch die Wälder rannte,

glich er einem jungen Reh,

seine Augen gleich dem Himmel,

seine Haut weiß wie der Schnee,

schwarz sein Haar, wie Rabenfedern,

wie der Grund der ew´gen See.

Still war unser Land, und friedlich,

Krieg nichts als ein böses Wort,

doch es kamen and´re Zeiten

und mit ihnen Raub und Mord.

Als man unsre Krieger sandte,

zog er lächelnd in die Schlacht,

um die Seinen zu beschützen,

die man in Gefahr gebracht,

zog er, einer unter vielen,

mit der Heerschar in die Nacht

Viele Wochen sind vergangen,

als die Schar nach Hause kehrt.

Viele Leben sind erloschen

und nur wenige unversehrt.

Doch die Königin schaut flehend

jedem Krieger ins Gesicht,

sucht und sucht in jeder Reihe,

doch den Einen find´t sie nicht

und sie sucht, bis vor Erschöpfung

weinend sie zusammenbricht.

Heute Nacht klingen im Walde

Lieder zu der Toten Ehr´,

doch der Sohn der Morgenröte

kehrt nach Hause nimmermehr.

Leb´ denn wohl, edelster Krieger,

weh´ Dein Haar in ruhigerem Wind,

denn hier ist ein Sturm am Toben,

in dem wir nur Blätter sind;

mög´ Dein edler Geist uns leiten,

bis das Blut des Feindes rinnt…

Воно встало від світанку

колись воїн, гордий і красивий.

сонце і місяць зблідли,

коли ця істота їх побачила.

Коли він біг лісом

він був схожий на молодого оленя,

його очі як небо,

його шкіра біла, як сніг

чорне його волосся, як воронове пір'я,

як дно вічного моря.

Наша земля була тиха й мирна,

Отримайте нічого, крім поганого слова

але настали інші часи

а разом з ними грабіж і вбивство.

Коли послали наших воїнів

він йшов у бій усміхаючись,

щоб захистити своє

який піддає небезпеці,

він намалював, один із багатьох,

з господарем до ночі

Минуло багато тижнів

як натовп повертається додому.

Багато життів було втрачено

і лише кілька непошкоджених.

Але королева дивиться благаюче

перед обличчям кожного воїна

шукає і шукає в кожному рядку,

але вона не знаходить того

і вона шукає, поки не виснажиться

вона падає з плачем.

Сьогодні вночі звук у лісі

Пісні на честь загиблих,

але син зорі

ніколи не повертається додому.

Прощай, найблагородніший воїне,

горе твоє волосся на тихішому вітрі,

бо тут лютує буря,

в якому ми лише листя;

нехай твій благородний дух веде нас,

поки не потече кров ворога...