Ni de Oro ni de Goldfield - Canserbero

Entro con serenidad, también con la mortalidad de un cáncer

Prendas, apariencias, vestimentas, no hacen a un hip-hopper

Mis primeras rimas escupidas en esquinas

Hoy en día son poesías esculpidas en tarimas

Dedos señalándome, lenguas criticándome

Espada brindándome, obtusos envidiándome

Buenos oyentes conmigo, apoyo de mis amigos

Se amoldan al filo del odio del enemigo

Son balas, egos, humos, estos para mí que eres de ignorantes versos

Prosas, rimas, coplas son las bases de un cantante

Un tabaco no hace que un sapo se vuelva un capo

Y un revólver no hace que un muchacho se haga un macho

Tantas cosas aprendidas, cosas olvidadas

Seres queridos se han ido en cuerpo, pero nunca en alma

Esperanzas y enseñanzas me hacen fuerte

A veces odio esta vida aunque temo a la muerte

Clones, impostores, imitaciones de hampones

Que se creen mejores en sus canciones ¡Todos mienten!

Yo ejercito solamente el machete y la mente

Porque sólo los débiles quieren siempre cuerpos fuertes

Vivo entre sonrisas, llantos, alegrías, despechos

Busco sonreír cuando me siento insatisfecho

No creo en religiones, oraciones ni supersticiones

Creo en lo que veo y callo si no hallo explicaciones

Dinero me falta, talento me basta

Y si la salud me basta, nada más me va a hacer falta

La pereza y terquedad: algunos de mis defectos

Sinceridad, humildad: algunos de mis talentos

Y si algo de lo que digo sonó presumido

No fue ego sino verdad que duele en ciertos oídos

Causo inspiración, conmoción en el montón

Yo causo odio en los que se creen más de lo que son

Los primeros se identifican con mi canción

Los segundos me odian;

los hago sentir inferior

Yo no quiero títulos, esto pa' mí no es torneo

La mano arriba del público: ése es mi único trofeo

Malandreo veo en mi barrio a diario

Pero yo soy lo que soy y no lo que me exige el Diablo

¿Competencia?

Es un punto secundario

Decir la verdad es primario en mi hip-hop es necesario

No quiero ser ídolo, yo no quiero súbditos

Disfruto cada segundo cual si fuera el último

No creo en el destino porque yo creo mi destino

Consigo típicos obstáculos en mi camino

Corrijo erráticos pretéritos de MCs mezquinos

Prefiero ser músico clásico antes que asesino

Es Can, y no Místico;

de flow explícito

Pacífico en mi físico;

letal en lo lingüístico

Como Da Vinci, artístico;

único en cada átomo

Sólo que yo uso un micro para hacer mis clásicos

Sismos derriban mentes en mi metabolismo

Yo amo la esencia, odio el racismo amo el respeto, odio el egoísmo

Pero más desprecio a quien solamente se ama a sí mismo

Mi descripción es lo que puedes escuchar de mí

Ni más ni menos, ni de oro ni goldfield

Mi descripción, lo que puedes escuchar de mí

Ni más ni menos, ni de oro ni goldfield, y’all

Mi descripción es lo que puedes escuchar de mí

Ni más ni menos, ni de oro ni goldfield

Mi descripción es lo que puedes escuchar de mí

Ni más ni menos, ni de oro ni goldfield, yo

Desde el pasado sabía que en el presente se veía el futuro…

Lo juro…

Я входжу з спокоєм, також зі смертністю раку

Одяг, зовнішність, одяг не роблять хіп-хоппера

Мої перші рими плюють по кутах

Сьогодні це поезія, виліплена на платформах

Пальці вказують на мене, язики критикують мене

Меч дарує мені, тупий заздрить мені

Зі мною гарні слухачі, підтримка моїх друзів

Вони відповідають краю ненависті ворога

Це кулі, его, дим, це для мене з неосвічених віршів

Проза, рими, куплети — основа співака

Тютюн не робить жабу капо

І пістолет не робить хлопця чоловіком

Так багато чого навчилися, чого забули

Кохані пішли тілом, а душею ніколи

Надії та вчення роблять мене сильним

Іноді я ненавиджу це життя, хоча боюся смерті

Клони, самозванці, імітації головорізів

Що вони думають, що вони кращі в своїх піснях Всі брешуть!

Я вправляю лише мачете й розум

Бо тільки слабкі завжди хочуть сильних тіл

Я живу між посмішками, сльозами, радощами, злобою

Я намагаюся посміхатися, коли відчуваю невдоволення

Я не вірю ні в релігії, ні в молитви, ні в забобони

Я вірю в те, що бачу, і мовчу, якщо не знаходжу пояснень

Мені бракує грошей, мені достатньо таланту

І якщо здоров’я мені вистачить, більше нічого не знадобиться

Лінь і впертість: деякі мої недоліки

Щирість, смирення: деякі мої таланти

І якщо що-небудь я кажу, прозвучало самовдоволено

Певним вухам болить не его, а правда

Я викликаю натхнення, метушню в купі

Я викликаю ненависть у тих, хто думає, що вони більше, ніж вони є

Перші ототожнюються з моєю піснею

Секунди ненавидять мене;

Я змушую їх почуватися неповноцінними

Я не хочу титулів, це не турнір для мене

Рука публіки вгору: це мій єдиний трофей

Маландрео я бачу у своєму околиці щодня

Але я такий, який я є, а не те, чого від мене вимагає диявол

Конкуренція?

Це другорядний момент

У моєму хіп-хопі необхідно говорити правду

Я не хочу бути кумиром, не хочу підданих

Я насолоджуюся кожною секундою, ніби це була остання

Я не вірю в долю, тому що я створюю свою долю

На моєму шляху трапляються типові перешкоди

Я виправляю помилки минулого часу дрібних MC

Я вважаю за краще бути класичним музикантом, ніж вбивцею

Це Can, а не Mystic;

явний потік

Спокійний у своїй статурі;

смертельний у лінгвістичному

Як да Вінчі, художній;

унікальні в кожному атомі

Тільки я використовую мікрофон, щоб виконувати свою класику

Землетруси збивають розум у моєму обміні речовин

Я люблю суть, я ненавиджу расизм, я люблю повагу, я ненавиджу егоїзм

Але більше зневаги до тих, хто любить тільки себе

Мій опис – це те, що ви можете почути від мене

Ні більше, ні менше, ні золото, ні золото

Мій опис, те, що ви можете почути від мене

Ні більше, ні менше, ні золото, ні золото

Мій опис – це те, що ви можете почути від мене

Ні більше, ні менше, ні золото, ні золото

Мій опис – це те, що ви можете почути від мене

Ні більше, ні менше, ні золото, ні золото, І

З минулого я знав, що майбутнє можна побачити в теперішньому...

клянусь…