De Mi Muerte - Canserbero

Hoy me fui a la cama tomado

Girar el techo vi cómo un reloj por mil acelerado

Tuve un sueño de esos que sabes que estás en un sueño atado

Abrí los ojos y vi a un niño parecido a mí sentado (parecido a mí…)

Y yo

Que no soy supersticioso supe que es otra vil obra de arte del subconsciente

Sabiéndome soñando pregunte al allí presente

¿Dime quién coño eres…

Y aunque era sólo un niño en los ojos podía verle

Que se trataba de mi mismo y no podía temerle

Me dijo: hermano duerme (hermano duerme)…

Y al despertar estaba en un diván consciente

Y, pude notar que al lado estaba un anciano sentado

Me hacia hablar de cosas que me habían pasado

Noté que de un psicólogo se trataba

Y que mi monólogo escuchaba sin parecer asombrado

Y dijo ¡Para!

Deja de quejarte por ahí por nada

Tienes una misión allá abajo y no está completada

Y vi su cara, cuando estas últimas frases gritaba

Notando que se trataba aunque ya vieja de mi propia cara

Me dijo debes recordar íntegramente lo que te diré

Pues no repetiré lo consiguiente…

Se trata del secreto de la vida y siempre

Que nazcas de nuevo cantaras esto a tu gente

Y dijo: Debes cantar como si nadie te estuviese escuchando

Debes bailar, como si nadie te estuviese observando

Debes amar sin miedo a ser traicionado

Aunque sin darle prioridad al que prioridad no te ha dado, claro

Debes reír si pasa algo que te avergüenza

Igual tarde o temprano todos olvidaran la mala experiencia

Debes cerrar los ojos ante un buen olor

Y disfrutar despacio todo buen sabor

Felicidad it’s not about tenerlo todo

Sino ya no desear nada bobo

Es obvio que hay que echar pa' lante y estudiar, más

Trabajar es el modo pero apartando del camino el lodo

No vale la pena vengarse, por algo que no valga la pena

La vida es corta, y la pena es larga, cuando esta llega

Díganse soluciones no problemas

Propongan cosas por hacer no todo es criticar las fallas del sistema «rela»

I know that I’m a dreamer but I’m not the only one

No te olvides del prójimo si se te multiplica el pan

Ríete en la tristeza, llora de alegría

Y no olvides que cada día que pasa se acorta tu vida, ehh!

Ser feliz no puede, quien no sabe lo que quiere

Empieza a ser tu mismo y deja ya de ser quien no eres, mere

Que imitaciones abundan, originales escasean

Y los chances, son como las mareas, van y vienen

Pasan «puel"frente no se detienen

Atrévete a amar y deja de llorar por lo que no tienes

Nunca debes dejar que un comentario te complique

Porque aún mejorando al mundo alguien habrá que te critique

Y dije ¡Para…

Haz que despierte y juro voy a cantar todo esto en sus caras

El anciano aceptó y chasqueó sus dedos mientras suspiraba

Pero sorpresa mía fue al ver donde despertaba…

Me hallaba en un ataúd rodeado de toda mi gente

Llorando mi cadáver que podía mirar sonriente

No era mi subconsciente… (No era un sueño, se trataba de una verdad)

Y recorrí mi velorio atravesando a los presentes

Excepto en esta escena estuve yo soñando siempre

Se trataba de mi muerte… (Se trataba de mí, se trataba de mí, se trataba de

mí, se trataba de…)

Al caminar, lamenté irme de este mundo amargo

Sin terminar, la misión por la que ando penando

La cual se trata de cantar lo narrado

Por el anciano aquel que al yo morir nunca será escuchado

Y dije ¡Para!

Сьогодні я пішов спати п'яний

Повернувши дах, я побачив, як годинник на тисячу прискорився

Мені приснився один із тих снів, де ти знаєш, що ти в зв’язаному сні

Я відкрила очі й побачила, що сидить схожий на мене хлопчик (схожий на мене...)

І я

Те, що я не забобонний, я знав, що це ще один мерзенний витвір мистецтва підсвідомості

Знаючи, що мені сниться, я запитав присутніх

Скажи мені, хто ти в біса...

І хоча в її очах він був просто дитиною, я його бачив

Що це було про мене і я не міг цього боятися

Він мені сказав: брат спить (брат спить)…

А коли я прокинувся, я був на дивані при свідомості

І я помітив, що біля нього сидить старий

Він змусив мене говорити про речі, які зі мною трапилися

Я помітив, що це психолог

І щоб мій монолог вислухали, не здивуючись

І він сказав стоп!

Перестаньте скаржитися ні на що

У вас є місія, і вона не виконана

І я бачив його обличчя, коли він кричав ці останні речення

Помітивши, що це було, хоча й вже старе, моє власне обличчя

Він сказав мені, що ти повинен повністю пам'ятати, що я тобі скажу

Ну, я не буду повторювати наступне...

Це таємниця життя і завжди

Щоб ти народився знову, ти будеш співати це своєму народові

І він сказав: Ви повинні співати так, ніби вас ніхто не слухає

Ви повинні танцювати, ніби за вами ніхто не спостерігає

Ви повинні любити, не боячись бути зрадженим

Хоча, звичайно, без пріоритету тому, хто не дав вам пріоритету

Ви повинні сміятися, якщо станеться щось таке, що вас збентежить

Рано чи пізно всі забудуть поганий досвід

Ви повинні закрити очі на хороший запах

І повільно насолоджуйтеся всім хорошим смаком

Щастя не в тому, щоб мати все

Якщо ні, я більше не буду бажати нічого дурного

Очевидно, що треба рухатися вперед і вчитися, більше

Працювати – це шлях, але тримати бруд на шляху

Не варто мститися, за те, що не варто

Життя коротке, а горе довге, коли воно приходить

Говоріть один одному рішення, а не проблеми

Пропонувати робити не все, щоб критикувати збої системи «rela».

Я знаю, що я мрійник, але я не один такий

Не забувай свого ближнього, якщо твій хліб множиться

Смійся в печалі, плач від радості

І не забувайте, що кожен день, що проходить ваше життя, скорочується, еге!

Бути щасливим не може, хто не знає, чого хоче

Почніть бути собою і перестаньте бути тим, ким ви не є, просто

Що імітацій багато, оригіналів мало

І шанси, вони як припливи, вони приходять і йдуть

Вони проходять «пуель» попереду не зупиняються

Смійте любити і перестаньте плакати через те, чого у вас немає

Ви ніколи не повинні дозволяти коментарю ускладнювати вас

Бо навіть покращуючи світ, хтось критикуватиме вас

І я сказав стоп...

Змусьте мене прокинутися, і я присягаюся, що буду співати все це їм в обличчя

Старий погодився і, зітхаючи, клацнув пальцями

Але моє здивування було, коли я побачив, де я прокинувся...

Я був у труні в оточенні всіх моїх людей

Плачу мій труп, який міг би виглядати усміхненим

Це була не моя підсвідомість... (Це був не сон, це була правда)

І я пройшов через свій слід, проходячи через присутніх

За винятком цієї сцени я завжди мріяв

Це йшлося про мою смерть... (Це йшлося про мене, це було про мене, це було про

я, це було про...)

Ідучи, я шкодував, що покинув цей гіркий світ

Незакінчена місія, заради якої я страждаю

Що стосується співу того, що розповідається

За старого, якого, коли я помру, ніколи не почують

І я сказав стоп!