Untitled - Buck 65

I wondered the fields and listen for the sound of drums

The colder the ground becomes the closer I get I home

The planet’s not fit to roam but with all the chaos

But, when I saw the savages I played the law of averages

And when the river splits in half, I start to lose my wits and laugh

And cry at the same time, there’s nothing I can do about it

Even though I wouldn’t doubt it, if the winds began to blow

And carry the sounds of my voice to the lands below

So I put my hands around my mouth and hollered to the sunken city

That, wallows in the filth of its own drunken pity

And wait to see a signal but a signal is never seen

Eventually fatigue builds inside me exponentially and so I sleep

And dream that I’m able to FLY they will respect a man with wings!

Later I awake, in agony and learn

That while I was sleeping the city had burned

Shrugging my shoulders, I paused and gathered thoughts

Think twice about staying put, then decide I rather not

So I press on in my agnostic pilgrimage

Knowing that I can swim deeper than the grim reaper

Ready for whatever sea creatures may abound

When the water swallows me and not the other way around

Survival saw me through the mechanical district

Starvation leads to being cannibalistic

I have to rely on cons and silence and on talking quick

Defending myself with nothing but this walking stick

I’ve never had friends and no parental guidance

I’m wild at heart and weird on top, I’m feared nonstop

Even though my rage is worn out

My life’s a book with several pages torn out

I just, climb trees and look for rhythm everywhere

I used to be the town crier in a city of stone throwers

Until my soul was laid bare and displayed in the parade square

Ignored, more than a lot, not less, no one understood my thought, process

I was gagged and bound over noise complaints

But, commanding the resolve that destroys constraints

I, found my escape in a melding of memories

The next thing I know, I’m rowing this boat

And blowing this note on an old tarnished trumpet

Ever since then I’ve been wondering lots

Watching the sky and pondering thoughts

Strange angel, music box genie

Behind for sometime and now I’m blind in one eye

And how this happened exactly will never be known

My thoughts take the shape of the hang-mans house

Never fails in time traveling salesman visit

Я дивився полями й прислухався до звуку барабанів

Чим холодніше стає земля, тим ближче я підходжу додому

Планета не придатна для кочування, але з усім хаосом

Але коли я бачив дикунів, я грав у закон середніх

І коли річка розколюється навпіл, я починаю втрачати розум і сміятися

І водночас плакати, я нічого не можу з цим вдіяти

Хоча я не сумнівався б у цьому, якби вітри почали дувати

І нести звуки мого голосу в землі внизу

Тому я обхопив руками рот і кричав на затонуле місто

Це потопає в бруді власного п’яного жалю

І чекайте, щоб побачити сигнал, але сигнал ніколи не видно

Згодом втома наростає у мене в геометричній прогресії, і я засинаю

І мрію, що я вмію ЛЕТАТИ, вони будуть поважати людину з крилами!

Пізніше я прокидаюся, в агонії й навчаюсь

Коли я спав, місто згоріло

Знизуючи плечима, я зупинився й зібрався з думками

Двічі подумайте про те, щоб залишитися на місці, а потім вирішите, що краще ні

Тому я натягую у мому агностичному паломництві

Знаючи, що я можу плавати глибше, ніж похмурий жнець

Готовий до будь-яких морських істот

Коли мене поглине вода, а не навпаки

Виживання провело мене крізь механічний район

Голод веде до стання канібалізму

Мені потрібно покладатися на мінуси, мовчання та швидку розмову

Не захищаючись нічим, крім цієї палиці

У мене ніколи не було друзів і батьківського нагляду

Я дивний у душі й дивний ізгори, я боюся безперервно

Хоча мій лють втомлений

Моє життя — це книга з вирваними кількома сторінками

Я просто лазаю по деревах і скрізь шукаю ритм

Колись я був міським глашатаєм у місті каменеметників

Поки мою душу не оголили й показали на парадній площі

Проігнорований, більше ніж багато, не менше, ніхто не зрозумів мою думку, процес

Мені заткнули рот і зв’язали через скарги на шум

Але, керуючи рішучістю, яка руйнує обмеження

Я знайшов свою втечу в злиття спогадів

Наступне, що я знаю, — я гребу на цьому човні

І просунути цю ноту на стару потьмянелу трубу

З тих пір я багато дивуюся

Спостерігаючи за небом і розмірковуючи над думками

Дивний ангел, джин музичної скриньки

На деякий час позаду, а тепер я сліпий на одне око

А як це сталося, ніколи не стане відомо

Мої думки набувають форми будинку шибеників

Завжди під час відвідування комівояжера