Tics - Blumfeld

Ich sehe Dinge, die nicht da sind

Ich säe Wind und ernte Sturm

Ich sing' mich selbst und denke: Wahnsinn!

Auf meinen Runden um den Turm

Die Zeit verrinnt, die Wüsten wachsen

Ich geh' und zähle meine Tics

Die Menschen sind wie sie sind

Ich muss der Nachwelt noch faxen

Meinen Satz mit X Immer dieselbe alte Litanei,

Ich trag' mein Kreuz und schrei meinen Schrei

Die Leute jobben und wohnen

In verkümmerten Zonen

Und finden nichts dabei

Die Götter sind korrupt

Das Leben ist nicht fair

Der Himmel ist kaputt

Die Träume stehen leer

Die Wahrheit tut oft weh

Das klingt vielleicht banal

Doch so, wie ich es seh'

— Es ist nicht egal

Ich seh' den Reichtum, seh' die Reste

Wenn ich auf meinem Hügel steh'

Ich seh' die Hütten und Paläste

Zwischen Crack und Milchkaffee

Ich seh' von fern die armen Sünder

Mit negativen Energien

Sie setzen Autos in Brand

Und werden die Auslagen plündern

Und um die Häuser ziehen

And’re geloben mehr Demokratie

Problem ist nur, keiner glaubt noch an sie

Die Sieger schreiben Geschichte

Ich sing' meine Gedichte

Und mach' mir Sorgen wie nie

Die Götter sind korrupt

Das Leben ist nicht fair

Der Himmel ist kaputt

Die Träume stehen leer

Die Wahrheit tut oft weh

Das klingt vielleicht banal

Doch so, wie ich es seh'

— Es ist nicht egal

Später, wenn ich in meinen Wolken sitze

In meinen Sphären aus Schall und Rauch

Schlage ich Funken, schleudere Blitze

Und meinen Donner rollen, lass ich auch

Alles geht neben-, nach- und durcheinander

Helles und Dunkles, Stille und Krach

Komm, wir versuchen es noch mal miteinander

Und helfen uns durch die Nacht

Die Götter sind korrupt

Das Leben ist nicht fair

Der Himmel ist kaputt

Die Träume stehen leer

Die Wahrheit tut oft weh

Und Darwin war genial

Doch so, wie ich es seh'

— Es ist nicht egal

Die Götter sind korrupt

Das Leben ist nicht fair

Der Himmel ist kaputt

Die Träume stehen leer

Die Wahrheit tut oft weh

Und all das ist normal

Doch so, wie ich es seh'

— Es ist nicht egal

Я бачу речі, яких немає

Сію вітер і пожинаю бурю

Сама співаю і думаю: божевілля!

На моїх колінах навколо вежі

Час минає, пустелі ростуть

Я йду й рахую свої тики

Люди такі, які вони є

Мені все ще потрібно відправити факс нащадкам

Моє речення з X Завжди та сама стара ектенія,

Я несу свій хрест і кричу свій крик

Люди працюють і живуть

У низькорослих зонах

І нічого там не знайти

Боги зіпсовані

Життя несправедливе

Небо розбите

Сни пусті

Правда часто болить

Це може здатися банальним

Але так, як я це бачу

— Це не має значення

Я бачу багатство, бачу залишки

Коли я стою на своєму пагорбі

Я бачу хати й палаци

Між креком і молочною кавою

Здалеку бачу бідних грішників

З негативною енергією

Вони підпалили машини

І буде грабувати покази

І пересуватися по будинках

Інші обіцяють більше демократії

Проблема в тому, що в них більше ніхто не вірить

Переможці пишуть історію

Я співаю свої вірші

І хвилюватися як ніколи

Боги зіпсовані

Життя несправедливе

Небо розбите

Сни пусті

Правда часто болить

Це може здатися банальним

Але так, як я це бачу

— Це не має значення

Пізніше, коли я сиджу в своїх хмарах

У моїх сферах дим і дзеркала

Я вдаряю іскри, кидаю блискавки

І я дам мій грім прокотитися

Все йде поруч, одне за одним і перемішується

Світло і темрява, тиша і шум

Давай, спробуємо ще раз

І допоможи нам пережити ніч

Боги зіпсовані

Життя несправедливе

Небо розбите

Сни пусті

Правда часто болить

І Дарвін був чудовий

Але так, як я це бачу

— Це не має значення

Боги зіпсовані

Життя несправедливе

Небо розбите

Сни пусті

Правда часто болить

І все це нормально

Але так, як я це бачу

— Це не має значення