Evergreen - Blumfeld

Sag’s mit Worten

Mein Altbekannter

Photosynthesizer

Geistesverwandter

Drück mich nieder

In die Matratzen

Zieht mir die Schuhe aus

Und reißt mich mit sich mit

Es geht durch Medien

In eine Landschaft

Ein eig’nes Leben

Vielleicht ohne Verwandschaft

Direkt ins Zentrum rein

Von dem was Welt ist

Genau so sollt’es sein

Genauso wollt' ich’s

Vor Ort fängts an

Erst an den Rändern

Der Druck wird stärker

Mich zu verändern

Und macht mich fertig

Die Räume enger

Bis jede Zelle gänzlich Oberfläche ist

Herrscht dickes Fell

In, an und vor mir

Undich seh' nichts mehr

Sehe weder ein noch aus

Kein Bild vor Augen

Da hilft kein Glauben

Ich kam aus Zweifel

Und ging in Zweifel

Jenseits von jedem

Words don’t come easy

Mein Gott ich brauch sie

Denn sie schneiden in mich rein

Und in mein Leben

Und in den Schall auf dem wir schweben

Und sei der Bruch auch noch so klein

Der Schock schreibt mit

Oh Schreck ein Schritt

Oder zum Glück

Denn das Gesehene wird Wort

Buchstabensammlung

Bringt mich zur Welt

Gibt mir Gestalt

Wie ich dem Blatt in der Maschine

Zwischen den Zeilen

Da kommt noch Licht her

Ich stürz mich stammelnd in Ruine

Скажіть це словами

Мій старий друг

фотосинтезатор

споріднена душа

штовхай мене вниз

В матраци

зніми мої черевики

І візьме мене з собою

Це проходить через ЗМІ

У пейзаж

Моє власне життя

Можливо, не пов’язані

Прямо в центр

Про те, що є світ

Саме так і має бути

Саме так я й хотів

Починається на місці

Тільки по краях

Тиск стає сильнішим

щоб змінити мене

І збиває мене

Кімнати тісніші

Поки кожна клітинка не стане повністю поверхнею

Правила товстої шкіри

Всередині, на і переді мною

І я вже нічого не бачу

Не бачити ні всередині, ні зовні

Жодної картини на увазі

Немає допомоги у вірі

Я вийшов із сумніву

І залишив під сумнівом

Поза всіма

Слова не даються легко

боже, вона мені потрібна

Тому що вони врізалися в мене

І в моє життя

І в звукі, на якому ми пливемо

І якою б невеликою не була перерва

Шок пише разом

Боже, один крок

Або на щастя

Бо побачене стає словом

збірка листів

народи мене

надає мені форму

Як я поклав аркуш у машину

Між рядками

Звідти йде світло

Я кидаюся, заїкаючись, у руїни