Sing Sing - Blumfeld

Der Staat im Staat in der ersten Person

Selbstanklagen klingen hier nach Restauration einer Haut

Die ist wie eine Blindenschrift

Die sich ohne Berührungsängste lesen läßt

Wie ein Fluchtversuch

Eines Kriegsberichterstatters, der sich selbst verflucht

Weil er in Liebeserklärungen Auswege sucht

Und nichts findet

Siehst du ihn jetzt, wie der sich windet?

Wie wenn ihr eure Augen verbindet

Der mit Ausdruck Eindruck schindet

Bombenkratergleich weil

Der reißt dich richtig auf

Dein Rucken ist dem eine weit’re Tür

«Paß auf dein Rückgrat auf» sagt der

Und «Ich stehe hinter dir»

Das ist dein Pech der meint

Gib’s mir

Jedes Bild ist wie ein Messer ein Gebrauchsgegenstand

Und Lesen meint hier Denken mit ander’m Verstand

Indem man liest und was begreift

Sich und den andern, sucht und findet (das ist Arbeit)

Das Gefundene mit-teilt und verbindet (das ist Technik)

Gemeinsam eine Welt erfindet (vielleicht Liebe)

Und wer das nutzt macht sich verdächtig

Wird unberechtigt Ladendieb genannt

So wird ein Zeichensprecher Schwerverbrecher

So wird Gebrauchsgegenstand Mordinstrument

Jedes Bild ist wie ein Messer

Plötzlich ist Platzangst bei dir

Und du glaubst ihr

Wenn sie dich fragt ob du wüßtest wo du hinwillst

Ist alles was du weißt, daß du bloß weg willst

Weil du nicht sagen kannst, daß du’s nicht wüßtest

Aber irgend etwas dir befiehlt, daß du das müßtest

Sagst du: «Ich möchte Teil einer Jugendbewegung sein»

Und denkst, daß du die Angst so überlistest

Und nicht daran was du von Anfang an vermißtest

Ein Feld für eine Möglichkeit von dir

Die dich in Ruhe sagen ließe

«Ich bin hier»

Kann gut sein daß ich mich täusche

So ist das jedenfalls bei mir

Und die Angst die du fühlst

Ist das Geld das dir fehlt

Für den Preis den du zahlst

Für etwas, das für dich zählt

Und dich sicher sein läßt

Daß du da (wo du hingehörst) bist

Ware Kunst ist ein Produkt der Phantasie

An der dafür vorgesehenen stelle

Erhebe ich meine Stimme:

Das ist soziale Marktwirtschaft

Langweilig wird sie nie

«San Quentin, I hate every inch of you

Do you think I’ll be different when you’re through»

Nein, platzt der Staat aus allen Nähten

Eine Zerstreuung aus unzähligen Teilchen

Die wie die Splitter eines Spiegels das Ganze bewahren

Und die Mauer in den Köpfen sollte weichen

Lucky-ohne — für Kontrolle im Problemfeld sollte reichen

Dafür setzten Sicherheitsexperten neue Zeichen und Akzente:

Alles Feind

Der Staat im Staat in der ersten Person

«Papi kennst du den schon»

Stammheim, Babel

Ich wollte meinen eig’nen Nabel

Mir einen Namen machen, Namen geben

Nicht in Staaten, nicht in Vollzugsanstalten leben

Und baute statt/Stadt-Staat einen Turm

Sohn meiner Eltern und dagegen

Etwas ging schief

Hochstaplerkarriere auf der Lauer

Der Turm fiel um und wurde Mauer

Wurde Sprachbarriere

Ich mache weiter als ob nichts gewesen wäre

Sing sing

Держава в державі від першої особи

Самозвинувачення тут звучать як відновлення шкіри

Це як шрифт Брайля

Яку можна читати, не боячись контакту

Як спроба втечі

Військовий кореспондент, який проклинає себе

Тому що він шукає виходу в освідченнях в коханні

І нічого не знаходить

Ти бачиш його зараз, як він звивається?

Як коли зав’язуєш очі

Хто справляє враження виразністю

Бомбовий кратер тому що

Він справді розриває тебе

Твоя спина для нього широкі двері

«Бережіть свій хребет», — каже він

І "Я стою за тобою"

Це означає ваше нещастя

Дай це мені

Як ніж, кожна картина – товар

А читати тут означає думати іншим розумом

Читаючи і розуміючи що

Шукай і знаходь себе та інших (це робота)

Те, що знайдено, зв’язує та з’єднує (це технологія)

Вигадуємо світ разом (можливо, кохання)

І кожен, хто цим користується, викликає у себе підозру

Безпідставно викликала крадіжку

Так знаковий стає злочинцем

Так товар стає знаряддям вбивства

Кожна картинка як ніж

Раптом у вас клаустрофобія

І ти їй віриш

Коли вона запитає вас, чи знаєте ви, куди хочете піти

Це все, що ти знаєш, ти просто хочеш піти

Бо не можна сказати, що не знаєш

Але щось підказує, що ти повинен

Ви кажете: «Я хочу бути частиною молодіжного руху»

І подумайте, що таким чином ви перехитриєте страх

І не про те, що ви пропустили з самого початку

Поле для можливостей вас

Що дозволило б вам сказати спокійно

"Я тут"

Я цілком можу помилятися

Принаймні в мене так

І страх, який ти відчуваєш

Це гроші, які вам не вистачають

За ціну, яку ви платите

За те, що для вас важливо

І дозволяє вам бути в безпеці

Що ти там (там, де ти належиш).

Мистецтво посуду є продуктом уяви

У визначеному місці

Я підвищую голос:

Це соціальна ринкова економіка

Вона ніколи не нудьгує

«Сан-Квентін, я ненавиджу кожен твій дюйм

Ти думаєш, я стану іншим, коли ти закінчиш?»

Ні, держава тріщить по швах

Розсіювання незліченних частинок

Хто, як осколки дзеркала, зберігає ціле

І стіна в головах людей повинна піти

Lucky-without — має вистачити для контролю в проблемній зоні

З цією метою експерти з безпеки встановили нові стандарти та акценти:

Усі вороги

Держава в державі від першої особи

«Тату, ти його вже знаєш»

Штаммхейм, Вавилон

Я хотів мати власний пупок

Дай мені ім’я, дай мені ім’я

Не живе в штатах, не у виправних установах

І побудував вежу замість/місто-держава

Син моїх батьків і проти

Щось пішло не так

Кар'єра шахрая підстерігає

Вежа впала і стала стіною

Став мовний бар'єр

Я продовжую так, ніби нічого не сталося

співати співати