Schnee - Blumfeld

Noch trägt die Welt ihr weißes Kleid

Die Nacht hat alles zugeschneit

Ich stehe am Fenster da und schaue auf den Schnee

Und weiß wie Schnee ein Blatt Papier

Liegt da und fragt «wie geht es dir?»

Ich mache mir meinen Reim und singe, was ich sehe

Die Möwen, sie kreisen in Scharen vorm Fenster

Die Briefträger kommt und bahnt sich seinen Weg

Wie alles andächtig schweigt in der Früh

Und ich sehe wie die Eisblumen blühen

Und hoch vom Himmelszelt, rieselt es und fällt, der Schnee

Es liegt noch Schnee und ich sitze hier

Gedankenschnee auf dem Papier

Die Gegend glänzt und auf den Dächern schmilzt der Schnee

Ich will nicht aus dem Staunen raus

Gehe in den Schnee durchs Treppenhaus

Die Kälte klirrt und man kann seinen Atem sehen

Ein Nachbar streut Salz auf die spiegelnden Straßen

Und jeder, der geht, hinterlässt seine Spur

Unter den Füßen im Takt

Mit jedem Schritt knirscht es und knackt

Und ich hab Lust zu gehen durch ein weißes Wehen, im Schnee

Noch trägt die Welt ihr weißes Kleid

Es hat den ganzen Tag geschneit

Der Fluß steht still und starr, die Krähe hackt den Schnee

Und auf dem Tisch mein Blatt Papier

Liegt da und fragt «wie geht es dir?»

Die Landschaft leuchtet blau, ich singe, was ich sehe

Die Glocken am Abend, sie läuten zur Dämmerung

Und Schneeflocken tanzen vorm Fenster dazu

Eisig und weiß liegt die Flur

Es wird Nacht und es schweigt die Natur

Ein Anblick so vertraut, noch einmal und es taut, der Schnee

Світ досі носить свою білу сукню

Вночі все випало снігом

Я стою біля вікна і дивлюся на сніг

І білий, як сніг, аркуш паперу

Лежить там і питає «як справи?»

Я складаю свою риму і співаю те, що бачу

Чайки кружляють зграями перед вікном

Приходить листоноша і пробирається

Як все побожно мовчить вранці

І я бачу, як цвітуть морозні квіти

А високо в небі стікає і падає сніг

Ще лежить сніг, а я сиджу тут

Сніг думок на папері

Місцевість блищать, а на дахах тане сніг

Я не хочу переставати дивуватися

Пройдіть сходами по снігу

Холод дзвонить, і ви бачите його дихання

Сусід посипає сіль на світловідбиваючі вулиці

І кожен, хто залишає, залишає свій слід

Під ногами в такт

Він хрумтить і тріскається на кожному кроці

І я відчуваю, як іду крізь білий вітерець, по снігу

Світ досі носить свою білу сукню

Весь день йшов сніг

Річка стоїть нерухома й застигла, ворона рубає сніг

І мій аркуш паперу на столі

Лежить там і питає «як справи?»

Пейзаж світиться синім, я співаю, що бачу

Дзвони ввечері, вони дзвонять у сутінках

А перед вікном танцюють сніжинки

Коридор крижаний і білий

Настає ніч і природа мовчить

Знову таке знайоме видовище, і сніг тане