Eine eigene Geschichte - Blumfeld

Es hat uns niemand gefragt

wir hatten noch kein Gesicht

ob wir leben wollten oder nicht

hin und her und hin und her gerissen

zwischen verstehen wollen handeln müssen

keine Liebe keine Arbeit kein Leben

an meinem Kissen schlag ich mir den Kopf auf

und wenn der Tag kommt bleibt es kleben

und der Staat ist kein Traum

sondern bleibt wie mein Kissen

ein mich gestaltender, die Fäden, die rissen

und Welt verwaltender Zustand

der sich durch mich und dich bewegt

durch Gedanken aus Stein aus Licht eine Mauer

eine Sonne aus Eisen eine Sprache aus Trauer

Eine eigene Geschichte

aus reiner Gegenwart

sammelt und stapelt sich

von selbst herum um mich

während ich durch die Gegend fahr

Und in den Straßen liegt der Staat und sagt:

Life’s a Highway!

was regst Du Dich und Deinen Magen künstlich auf

wärst du doch bloßim Bett geblieben

Au nee, weil ich so oberflächlich bin

kehrt sich mein Inneres nach außen

steht mir bis hierhin und ins Gesicht geschrieben:

«Macht verrückt was euch verrückt macht!»

Mit Kissen vor der Stirn und in mir drin ein Vakuum

geh ich durch Straßen voller Menschen dieser Stadt

und frage mich wo ich gern wäre

wo fang ich an?

Gähnende Leere

wenn ich schon immer Nichts mit was drummrum gewesen war

dann mach ich mir 'n Schlitz ins Kleid

und find es wunderbar

Eine eigene Geschichte aus reiner Gegenwart

sammelt und stapelt sich

von selbst herum um mich

während ich durch die Gegend fahr

Also nichts wie raus aus Hamburg

first we take Manhattan und dann ab nach Berlin

da, wo die Leute aus Heimweh hinzieh’n

Wat will isch in Italien, isch will doch Genitalien

Berlin Wall, gegen Holo, Holo und Holidays denk ich

und zieh mir später noch was rein dann in die Bars

schlafen kann ich schließlich wenn ich tot bin

auf halber Strecke bleib ich liegen

und träum davon mit allem eins zu sein

den Traum vom Staat

der sich selbst reicht, der nichts beweist

zusammenwächst wie’s sich gehört

und verbreitet seinen Glauben

Gedanken aus Stein

aus Licht eine Mauer

Eine eigene Geschichte

aus reiner Gegenwart

sammelt und stapelt sich

von selbst herum um mich

während ich durch dir Gegend fahr

Am nächsten Morgen bleibt das Kissen an mir kleben

hab mir den Traum zur Wunde aus dem Kopf geschlagen

und mir fallen deine und dann meine Körperteile wieder ein

und Deine Haut und ich denk dran wo ich gern wäre

hab aus der Wäsche rausgeschaut

entlang der Schichten deren Dichte ich verwünsche

wie mein Körper ein Gesellschaftsbau von vielen

der großen Nenner unter ihnen:

ich heiße Einheitsarchitekt

Du kannst auch Blödmann zu mir sagen

Stimmt, wenn alles in einanderpaßt

hat es bald nichts mehr zu bedeuten

Und eine eigene Geschichte

aus reiner Gegenwart

sammelt und stapelt sich

von selbst herum um mich

während ich durch dir Gegend fahr

Und der Staat ist kein Traum

ist sogar in meinen Küssen

ein mich gestaltender, die Fäden, die rissen

und Welt verwaltender Zustand

eher Raum als Position

und so organisiert er sein Verschwinden

indem es sich durch mich bewegt

durch Gedanken aus Stein aus Licht eine Mauer

eine Sonne aus Eisen eine Sprache aus Trauer

Нас ніхто не питав

у нас ще не було обличчя

хочемо ми жити чи ні

рваний взад-вперед і вперед-назад

між бажанням зрозуміти треба діяти

ні кохання, ні роботи, ні життя

Я б’юся головою об подушку

а коли настане день, воно прилипає

а держава не мрія

але залишається як моя подушка

той, що формує мене, нитки, що розірвалися

і правляча держава світу

рухаючись крізь мене і тебе

через думки про камінь світла стіну

сонце залізне, мова скорботи

Власна історія

від чистого сьогодення

збирає і складає

сама собою навколо мене

поки я їжджу

А на вулицях лежить держава і каже:

Життя - це шосе!

чому ви штучно роздратуєте себе і свій шлунок

Якби ти залишився в ліжку

Ау ні, бо я такий поверхневий

моє нутро назовні

тут написано на моєму обличчі:

«Зводить з розуму те, що зводить вас з розуму!»

З подушкою перед моїм чолом і вакуумом всередині мене

Я ходжу вулицями, повними людей у ​​цьому місті

І мені цікаво, де б я хотів бути

з чого почати?

Зіхає порожнеча

коли я завжди був ні в чому з тим, що навколо

тоді я зроблю розріз у своїй сукні

і знайти це чудово

Власна історія з чистого сьогодення

збирає і складає

сама собою навколо мене

поки я їжджу

Тож ходімо з Гамбурга

Спочатку ми візьмемо Манхеттен, а потім поїдемо в Берлін

де люди переїжджають від туги за домом

Що я хочу в Італії, я хочу геніталії

Берлінська стіна, я думаю, проти Холо, Голо та Свят

і принеси мені щось пізніше в барах

Зрештою, я можу спати, коли помру

Я зупиняюся на півдорозі

і мрію бути єдиним з усім

мрія держави

хто досягає самого себе, хто нічого не доводить

ростуть разом, як треба

і поширював його віру

думки про камінь

стіна світла

Власна історія

від чистого сьогодення

збирає і складає

сама собою навколо мене

поки я їжджу навколо тебе

Наступного ранку подушка прилипає до мене

Я викинув сон про рану з голови

і я згадую твої частини тіла, а потім мої частини тіла

і твоя шкіра, і я думаю про те, де б я хотів бути

виглянув з пральні

вздовж шарів, щільності яких я бажаю

як і моє тіло, соціальна структура багатьох

великий знаменник серед них:

мене звати Unity Architect

Ви також можете назвати мене дурнем

Правильно, якщо все поєднується

скоро це вже нічого не означатиме

І власна історія

від чистого сьогодення

збирає і складає

сама собою навколо мене

поки я їжджу навколо тебе

А держава не мрія

навіть у моїх поцілунках

той, що формує мене, нитки, що розірвалися

і правляча держава світу

більше місця, ніж положення

і так він організовує своє зникнення

рухаючись крізь мене

через думки про камінь світла стіну

сонце залізне, мова скорботи