Der Wind - Blumfeld

Ein wind weht um das haus und immer wieder

Wach ich aus träumen auf und geh umher

Mein kopf ist schwer und fühlt sich an wie fieber

Ich will zu mir zurück und find den weg nicht mehr

Alles um mich rückt in weite ferne

Ich schrumpfe und verirre mich im flur

Die erde bebt, mir ist als sah ich sterne

Doch in der dunkelheit verliert sich ihre spur

Die nacht in meinen augen nimmt kein ende

Ich fühl mich schwach und will um hilfe schreien

Ich sehe schwarz und mal es an die wände

Laß dieses reich nicht mein zu hause sein!

Und draußen weht der wind und immer wieder

Fall ich ins nichts zurück und geh umher

Ich sing beim gehen vor mich hin

Damit ich weiß, daß ich noch bin

Und der wind, er weht — und fährt mir in die glieder

Es kommt mir vor als hört ich jemand reden

Der wind treibt draußen regen über's land

Ein kleines kind kommt mir im flur entgegen

Es redet wirr und drückt mich an die wand

«Ich kam die falschen götter zu entthronen

Ich kam und sah mich gegen sie verlieren

Jetzt sitzt ich hier und zähl meine dämonen

Und will die welt mit fragen bombardier’n

Wer soll noch kommen um euch zu erlösen?

Ihr habt alles verraten und verkauft

Ihr seid verlor’n — die guten wie die bösen

Ich seh euch zu wie ihr um euer leben lauft

Und immer weht der wind und immer wieder

Fall ich ins nichts zurück und geh umher

Ich sing beim gehen vor mich hin

Damit ich weiß, daß ich noch bin

Und der wind, er weht — und singt mir seine lieder"

Mein herz wird schwer, ich spür die glieder zittern

Das kind verstummt und läßt mich weiterziehen

Mein schädel brummt: du darfst nicht so verbittern!

Ich geh umher und will doch niederknien

Ich hab versucht den widerspruch zu leben

Ich hab versucht einfach ich selbst zu sein

Es hat nicht funktioniert, es ging daneben

Das leben selbst scheint mir ein fluch zu sein

Nichts was ich berühre ist von dauer

Nichts bringt das verlorene zurück

Das einzige was bleibt ist meine trauer

Der schmerz und die erinnerung an das glück

Und immer weht der wind und immer wieder

Fall ich ins nichts zurück und geh umher

Ich sing beim gehen vor mich hin

Damit ich weiß daß ich noch bin

Und der wind, er weht — weht immer wieder

Ich hör den wind aus alle ritzen pfeifen

Den flur entlang und folge seinem ruf

Ich spür wie seine lüfte mich umkreisen

Und fahre schweißgebadet durch den spuk

Halb schwebe ich, halb häng ich in der leere

Und komm zum schluß in meinem zimmer an

Da lieg ich nun, ganz so als ob ich wäre

Und frag den wind was ich noch tun kann

Soll ich der hoffnung neuen glauben schenken?

Hat sie mich nicht so oft verrückt gemacht?

Ich dämmer vor mich hin und hör mich denken:

Laß deine träume länger dauern als die nacht!

Und draußen weht der wind und immer wieder

Wach ich am morgen auf und geh umher

Ich sing beim gehen vor mich hin

Damit ich weiß, daß ich noch bin

Und der wind, er weht — und ich sing meine lieder

Навколо хати віє вітер і знову і знову

Я прокидаюся від снів і ходжу навколо

Моя голова важка і схожа на лихоманку

Я хочу повернутися до себе і більше не можу знайти дорогу

Все навколо мене віддаляється

Я стискаюся і гублюся в коридорі

Земля тремтить, мені здається, що я бачу зірки

Але в темряві їхній слід губиться

Ніч в моїх очах ніколи не закінчується

Я відчуваю слабкість і хочу кликати про допомогу

Я бачу чорний і малюю його на стінах

Нехай це королівство не буде моїм домом!

А надворі знову і знову віє вітер

Я знову падаю в небуття і ходжу навколо

Я співаю собі під час прогулянки

Щоб я знав, що я все ще тут

І вітер, він дме — і жене мене в кінцівки

Мені здається, що я чую, як хтось говорить

Надворі вітер ганяє дощ по землі

До мене в коридорі підходить маленька дитина

Воно говорить плутано і притискає мене до стіни

«Я прийшов скинути фальшивих богів

Я прийшов і побачив, що програю їм

Тепер я сиджу тут і рахую своїх демонів

І хоче засипати світ питаннями

Хто має прийти викупити вас?

Ти все зрадив і продав

Ви заблукали - і хороші, і погані

Я спостерігаю, як ти біжиш, рятуючи своє життя

А вітер дме, і знову, і знову

Я знову падаю в небуття і ходжу навколо

Я співаю собі під час прогулянки

Щоб я знав, що я все ще тут

А вітер віє — і співає мені свої пісні»

У мене стає важко на серці, я відчуваю тремтіння кінцівок

Дитина замовкає і дозволяє мені йти далі

У голові стукає: не треба бути таким гірким!

Я ходжу і все ще хочу стати на коліна

Я намагався жити протиріччям

Я просто намагався бути собою

Не спрацювало, пішло не так

Саме життя здається мені прокляттям

Ніщо, до чого я торкаюся, не є постійним

Ніщо не повертає втраченого

Єдине, що залишається, це моя печаль

Біль і спогад про щастя

А вітер дме, і знову, і знову

Я знову падаю в небуття і ходжу навколо

Я співаю собі під час прогулянки

Щоб я знав, що я все ще тут

А вітер, віє — віє знову і знову

Я чую свист вітру з кожної щілини

Ідіть коридором і йдіть на його заклик

Я відчуваю, як його повітря обертається навколо мене

І облитий потом проганяти крізь привид

Я наполовину пливу, наполовину висяю в порожнечі

І заходь нарешті до моєї кімнати

Там я зараз лежу, ніби я

І запитай у вітру, що ще я можу зробити

Чи давати надії нову віру?

Чи не зводила вона мене з розуму стільки разів?

Я дрімаю і чую, як думаю:

Нехай ваші сни тривають довше ночі!

А надворі знову і знову віє вітер

Я прокидаюся вранці і гуляю

Я співаю собі під час прогулянки

Щоб я знав, що я все ще тут

А вітер віє — і я співаю свої пісні