Двенадцатый игрок - Бивни

Мы верим в тебя, Зенит!

Мы верим в тебя, Зенит!

Мы верим в тебя, Зенит!

Мы верим в тебя, Зенит!

Мы верим в тебя, Зенит!

Мы верим в тебя, Зенит!

Мы верим в тебя, Зенит!

Мы верим в тебя, Зенит!

У милицейского кордона стою, курю перед игрой,

Я здесь совсем не посторонний, я здесь — родной!

Пленёный стадионным братством, где каждый матч до хрипоты.

Малыш под номером двенадцать, я был таким же, как и ты.

Ах, эта молодость лихая струной натянутой звенит,

Когда вокруг всё полыхает: «Зенит!""Зенит!»

Во имя города сражаться, где вовсе не до доброты,

Эй, парень с номером двенадцать, я был таким же, как и ты.

А жизнь моя, как скользкий мячик, летела в створ своих ворот,

Медали, кубки и неудачи — за годом год!

Семья, дела — не расхлебаться, лишь кайф зенитной высоты.

Мужик под номером двенадцать, ведь я такой же, как и ты.

Стою, смотрю на эти лица: шагает мимо бодрый дед,

Он без раздумий снова тратит остатки пенсии на билет.

Эх, старость, некуда деваться, когда не потрошат менты.

Эй, дед под номером двенадцать, я буду точно как и ты.

Родятся новые фанаты, уйдут герои прошлых лет,

Есть в этой летописи даты моих побед!

За нас, за паренька, за деда!

Вперёд, Зенит!

Дави врагов!

Играем только на победу!

Мы все — двенадцатый игрок!!!

Мы сильнее всех!

Мы сильнее всех!

Мы сильнее всех!

Мы сильнее всех!

Раз, два, три!

Зенитушка, дави!

Раз, два, три!

Зенитушка, дави!

Раз, два, три!

Зенитушка, дави!

Раз, два, три!

Зенитушка, дави!

Всем спасибо, все свободны!

Хэй!

Хэй!

Всем спасибо, все свободны!

Хэй!

Хэй!

Всем спасибо, все свободны!

Хэй!

Хэй!

Ми віримо в тебе, Зеніте!

Ми віримо в тебе, Зеніте!

Ми віримо в тебе, Зеніте!

Ми віримо в тебе, Зеніте!

Ми віримо в тебе, Зеніте!

Ми віримо в тебе, Зеніте!

Ми віримо в тебе, Зеніте!

Ми віримо в тебе, Зеніте!

У міліцейського кордону стою, курю перед грою,

Я тут зовсім не сторонній, я тут— рідний!

Полонений стадіонним братерством, де кожен матч до хрипоті.

Малюк під номером дванадцять, я був таким, як і ти.

Ах, ця молодість лиха струною натягнутою дзвенить,

Коли навколо все палахкотить: «Зеніт!» «Зеніт!»

В ім'я міста боротися, де зовсім не до доброти,

Гей, хлопець з номером дванадцять, я був таким, як і ти.

А життя моє, як слизький м'ячик, летіло в створ своїх воріт,

Медалі, кубки та невдачі — за роком рік!

Сім'я, справи—не розхлинатися, лише кайф зенітної висоти.

Чоловік під номером дванадцять, адже я такий, як і ти.

Стою, дивлюся на ці обличчя: крокує повз бадьорий дід,

Він без роздумів знову витрачає залишки пенсії на квиток.

Ех, старість, нікуди подітися, коли не зруйнують менти.

Гей, діду під номером дванадцять, я буду точно як і ти.

Народяться нові фанати, підуть герої минулих років,

Є в цьому літописі дати моїх перемог!

За нас, за хлопця, за діда!

Вперед, Зеніт!

Тисни ворогів!

Граємо тільки на перемогу!

Ми все — дванадцятий гравець!

Ми найсильніше!

Ми найсильніше!

Ми найсильніше!

Ми найсильніше!

Один два три!

Зенітушка, души!

Один два три!

Зенітушка, души!

Один два три!

Зенітушка, души!

Один два три!

Зенітушка, души!

Всім дякую всі вільні!

Хей!

Хей!

Всім дякую всі вільні!

Хей!

Хей!

Всім дякую всі вільні!

Хей!

Хей!