В этом городе - Billy's Band

В этом городе белых ночей и ветров,

Непризнанных гениев шлюх и воров,

Где Надежда, Любовь, хоть и все это зря,

Найдется местечко в баре и для тебя.

В воскресенье четверг… в понедельник… среда,

И домой возвращаешься в 9 утра

Полупьяный местами, в остальном пьяный в хлам,

Ты порой Джонни Уокер, а порою Агдам.

Почему переулки не ведут никуда,

И соль на ботинках и с соляркой вода,

Перекопаны улицы, так же было всегда,

И отчего плачет небо, не поймешь никогда

Когда в жилах играет весенняя кровь,

Ты хочешь подняться, но падаешь вновь,

И все меньше друзей, но все больше столбов,

Где куда б ты ни ехал, возвращаешься вновь.

Эй, приятель, плесни, твой бар не станет бедней.

Да, стопочкой меньше, но гораздо теплей.

Ты же помнишь, что трус не играет в хоккей,

Доливай до краев и недумай о ней.

Помнишь та, что играла с парнями в буру,

Вышла замуж за дворника, и упала в Неву,

А ту, с глазами, что опухли от грез,

На запрошлой неделе cовратил Дед Мороз.

Андрюха женился, Серега в тюрьме,

Вовка в больнице, Колян на войне.

И так было всегда, только жалко чуть-чуть,

Тех, кто ушел невозможно вернуть.

Эй, приятель плесни, твой бар не станет бедней.

Да, стопочкой меньше, но гораздо теплей.

Ты ответь мне, скажи!

Так, а что же делать нам?!

Да, конечно, я помню, с получки отдам.

У цьому місті білих ночей та вітрів,

Невизнаних геніїв повій і злодіїв,

Де Надія, Любов, хоч і все це дарма,

Знайдеться містечко в барі і для тебе.

У неділю четвер… у понеділок… середа,

І додому повертаєшся о 9 ранку

Напівп'яний місцями, врешті-решт п'яний в мотлох,

Ти часом Джонні Вокер, а часом Агдам.

Чому провулки не ведуть нікуди,

І сіль на черевиках і з соляркою вода,

Перекопані вулиці, так було завжди,

І чому плаче небо, не зрозумієш ніколи

Коли в жилах грає весняна кров,

Ти хочеш піднятися, але падаєш знову,

І все менше друзів, але все більше стовпів,

Де куди б ти не їхав, повертаєшся знову.

Гей, друже, цвілі, твій бар не стане біднішим.

Так, стопочкою менше, але значно тепліше.

Ти ж пам'ятаєш, що боягуз не грає в хокей,

Доливай до країв і недумай про неї.

Пам'ятаєш та, що грала з хлопцями в буру,

Вийшла заміж за дворика, і впала в Неву,

А ту, з очима, що опухли від мрій,

Минулого тижня спокусив Дід Мороз.

Андрюха одружився, Серьога у тюрмі,

Вовка в лікарні, Колян на війні.

І так було завжди, тільки шкода трохи,

Тих, хто пішов, неможливо повернути.

Гей, приятель цвілі, твій бар не стане біднішим.

Так, стопочкою менше, але значно тепліше.

Ти відповісти мені, скажи!

Так, а що робити нам?!

Так, звичайно, я пам'ятаю, з отриманки віддам.