Первый поцелуй - Billy's Band

Она водила большой старый ЗИЛ с дверьми, выпадающими наружу,

и швейной машинкой под задним стеклом.

Спереди, на капоте, вместо эмблемы горела лампочка, похожая на гигантское яйцо.

Была у нее пасхальная шляпка с автографом самого Левитана, а в волосах ее всегда были опилки.

И она прорезала две дырки на платье — для этих ее крыльев, что в любой момент

могли вырасти на лопатках.

Крылья из перьев и изоленты.

И когда она становилась пьяной и мягкой, она всегда пела про Нижний Тагил,

что на Урале, где ветер крепок, а люди не суют нос в чужие дела…

У нее было с полсотни футбольных мячей, отобранных ею у ребятни.

И еще она собирала кости всех мастей+

И жила она в крытом прицепе под мостом, гнала собственный спирт и давала

детишкам сигареты.

Ее ударило молнией восемь или девять раз, и она ненавидела даже упоминания о грозе.

Она изобрела свой собственный язык, и всегда была в резиновых сапогах.

Могла, хе, подлечить кого угодно на ходу+

И губы ее были, как вишни,

И была она сильнее любого мужчины+

А пахло от нее соляркой и шипеньем перебродившего кваса+

Это она замазала грязью пчелиное жало, когда я гулял на ручье.

И подарила мне первый поцелуй+

Самый первый поцелуй+

Вона водила великий старий ЗІЛ з дверима, що випадають назовні,

і швейною машинкою під заднім склом.

Спереду, на капоті, замість емблеми горіла лампочка, схожа на гігантське яйце.

Був у ній пасхальний капелюшок з автографом самого Левітана, а в волоссі її завжди була тирса.

І вона прорізала дві дірки на сукні — для цих її крил, що будь-якої миті

могли вирости на лопатках.

Крила з пір'я та ізоленти.

І коли вона ставала п'яною і м'якою, вона завжди співала про Нижній Тагіл,

що на Уралі, де вітер міцний, а люди не сунуть ніс у чужі справи…

У неї було з півсотні футбольних м'ячів, відібраних нею у дітей.

І ще вона збирала кістки всіх мастей+

І жила вона в критому причепі під мостом, гнала власний спирт і давала

діточкам сигарети.

Її вдарило блискавкою вісім чи дев'ять разів, і вона ненавиділа навіть згадки про грозу.

Вона винайшла свою власну мову, і завжди була в гумових чоботях.

Могла, хе, підлікувати будь-кого на ходу+

І губи її були, як вишні,

І була вона сильнішою за будь-якого чоловіка+

А пахло від соляркою і шипінням квасу, що перебродив.

Це вона замазала брудом бджолине жало, коли я гуляв на струмку.

І подарувала мені перший поцілунок+

Перший поцілунок+