Никогда не разговаривай с мертвецами - Billy's Band

Рассвет, каждый рассвет, скрип ворот прощального зала,

Каждый день звон ключей, и свет ламп неземного начала…

Тишина, никого, и когда людей соберет природа, —

Будет тихо, и так каждый раз, каждый день, год от нового года.

Ходил по пустым коридорам, и слушал свои шаги,

Разговаривал сам с собою, — больше не с кем здесь говорить.

Курил папиросы, вдыхая дым пополам с воздухом мертвых, затхлым,

Курил и стряхивал пепел в гробы, сам самому понятный.

А потом снова взгляды, кричащие болью, молящие, а еще испуганные,

Приторный запах последних роз, и пластмассы — цветов искусственных,

Никому не нужна святая вода, чище слезы!

Болью святых радовать!

И не было мученников смиренней, и некому в глаза заглядывать.

И вдруг, простыми такими словами, вспомнилась фраза из фильма одна:

НИКОГДА не разговаривай с мертвецами, если не хочешь сойти с ума!

И стало понятно, — уже сошел.

Стоял в стороне, улыбаясь.

Этот странный дом, где ему хорошо, каждый день, каждый век умиралось…

Світанок, кожен світанок, скрип воріт прощального залу,

Щодня дзвін ключів, і світло ламп неземного початку…

Тиша, нікого, і коли людей збере природа, —

Буде тихо, і так щоразу, щодня, рік від нового року.

Ходив по порожнім коридорам, і слухав свої кроки,

Розмовляв сам із собою, — більше не ким тут говорити.

Курив цигарки, вдихаючи дим навпіл з повітрям мертвих, затхлим,

Курив і струшував попіл у труни, сам зрозумілий.

А потім знову погляди, що кричать болем, благають, а ще злякані,

Приторний запах останніх троянд, і пластмаси — квітів штучних,

Нікому не потрібна свята вода, чистіше сльози!

Болю святих радувати!

І не було мучеників смиренніше, і нікому в очі заглядати.

І раптом, простими такими словами, згадалася фраза з фільму одна:

НІКОЛИ не розмовляй з мерцями, якщо не хочеш збожеволіти!

І стало зрозуміло, вже зійшов.

Стояв збоку, посміхаючись.

Цей дивний будинок, де йому добре, щодня, що століття помиралося.