One More Time - Bike for Three!

Rioting quietly.

We started fires and threw bricks.

Ignition.

The rubbing together of two sticks.

Dead dog.

New tricks.

Left alone.

Keep this right.

Looking for the cheapest flight and yet another sleepless night.

Bad dreams — the deepest fright.

Endeavor through hallways.

Pitch-black, endless.

Saying 'never' to always.

Once the doors open, the audience will file in.

Then you piano and I try to violin.

I fall to the floor in dementia and protest.

My job is to translate into a language that’s grotesque.

Drowning in the open waters of frustration and frank rage.

It troubles the heart and I’m left staring at the blank page.

The distorted floor beneath me and blurry skies.

Hands that are on fire can’t hide worried eyes.

The cold sets in, in the autumn of a hell

And I concentrate on the answer at the bottom of a well…

In exile…

In exile…

One more time forever for the mourner

Dressed in all-black and painted into a corner.

Rock-hard weeks compared to the soft minutes.

The few and far-between and words that are off limits.

The horses all ran away.

They ran away.

The birds dispelled.

Eyes that may never make contact and words withheld.

All the cats are black and the sidewalk’s cracked.

I’ve been down so long, I don’t know how to act.

Appearing real.

Strangling the steering wheel and choking throttles.

Thinking the worst and drinking from broken bottles.

The deepest breath: held it in. A skeleton that grows twisted.

Are we reading from the right script?

Tight-lipped and closed fisted.

Bearing a task.

All the questions we’re caring to ask

While keeping our guards up and wearing a mask.

Making art.

The war being waged and taking part.

Seeing the stars fall and the sound of a breaking heart, like…

Тихо бунтує.

Ми розпалювали вогонь і кидали цеглу.

Запалювання.

Розтирання двох паличок.

Мертвий пес.

Нові трюки.

Залишений наодинці.

Тримайте це правильно.

Шукаю найдешевший переліт і ще одну безсонну ніч.

Погані сни — найглибший страх.

Постарайтеся коридорами.

Смоляно-чорний, нескінченний.

Скажіть "ніколи" завжди.

Щойно двері відчиняться, аудиторія заходить.

Тоді ти на фортепіано, а я намагаюся на скрипці.

Я падаю на підлогу в деменції та протестую.

Моя робота — перекладати на мову, яка є гротескною.

Тоне у відкритих водах розчарування та відвертої люті.

Це турбує серце, і я дивлюся на порожню сторінку.

Спотворена підлога піді мною і розпливчасте небо.

Руки, які горять, не можуть приховати стурбованих очей.

Настає холод восени пекла

І я зосереджуюся на відповіді на дна колодязі…

У вигнанні…

У вигнанні…

Ще раз назавжди для скорботного

Одягнений у чорне й розфарбований у кут.

Важкі тижні порівняно з м’якими хвилинами.

Нечисленні і проміжні слова, які заборонені.

Коні всі розбіглися.

Вони втекли.

Птахи розвіялися.

Очі, які, можливо, ніколи не вступають у контакт, і стримані слова.

Усі коти чорні, а тротуар потрісканий.

Я так давно лежав, не знаю, як діяти.

Зовнішній вигляд.

Задушення керма і задушення дроселів.

Думає про найгірше і п’є з розбитих пляшок.

Найглибший вдих: затримайте його. Скелет, який виростає скрученим.

Чи читаємо ми з правильного сценарію?

Стиснуті губи і зімкнуті кулаки.

Виконання завдання.

Усі запитання, які ми хочемо задати

Підтримуючи нашу охорону і одягаючи маску.

Створення мистецтва.

Війна ведеться і бере участь.

Бачити, як зірки падають і звук розбитого серця, як…