Скрипач - Беломорканал

В бронзо — лагерной пыли, плесень серых бараков.

Лай собак да интриги и конвойный наряд.

Всё замерло сразу, остановилось мгновенье

И казалось, что время, повернёт всё назад.

За забором конвой, у железной дороги

На этап подгонял, не судимых детей.

Братишек, сестрёнок из тёплых постелей

Этапировал Берия в бездну спецлагерей.

Мальчонка еврей, прижимал к сердцу скрипку

Вместо хлеба в кармане, носил канифоль.

В этих детских глазах, отраженье печали

И вопрос, ну за, что мне страданья и боль.

Как свеча в темноте, разрывая пространство

Заиграла вдруг скрипка незнакомый мотив.

В запылённых очках, черноглазый мальчишка

Хрупкими пальцами, ласкал нежно гриф.

(Музыкальный проигрыш)

На крышах бараков, замерли зэки,

Слезою прошибло суровый конвой.

Песню про маму, пела рядом сестрёнка

Не надо их в лагерь, отпустите домой.

Не выдержав голод, беспредел и страданья

На последнем дыханье, пал лицом он в песок.

К сердцу прижал, как свободы надежу

Детскими ручками, скрипку он и смычок.

Заплакали тучи, обняла сестрёнка

Из кармана в песок, упал канифоль.

Плакал конвой, плакала зона

Ни с чем не сравнить, души детской боль.

Прошло много лет, и не раз я судимый

На звезду скрипача, из ромашек венки.

Приношу как смогу, а как звали не знаю

Остались на память, канифоль и очки.

Когда плачет скрипка, по душе моей бритвой

Отдал бы ему, свой последний паёк.

Был еврейский пацан, настоящий братишка

Он с сестрёнкой делил, свой казённый кусок.

В бронзо — табірного пилу, цвіль сірих бараків.

Брехання собак та інтриги і конвойне вбрання.

Все завмерло відразу, зупинилася мить

І здавалося, що час поверне все назад.

За парканом конвой, біля залізниці

На етап підганяв, не судних дітей.

Братчик, сестричка з теплих ліжок

Етапірував Берія в бездну спецтаборів.

Хлопчик єврей, притискав до серця скрипку

Замість хліба в кишені носив каніфоль.

В цих дитячих очах, відображення печалі

І питання, ну за, що мені страждання і біль.

Як свічка в темряві, розриваючи простір

Раптом заграла скрипка незнайомий мотив.

У запилених окулярах, чорноокий хлопчик

Тендітними пальцями, пестливо ніжив гриф.

(Музичний програш)

На дахах бараків, завмерли зеки,

Сльозою пробило суворий конвой.

Пісню про маму, співала поруч сестричка

Не треба їх у табір, відпустіть додому.

Не витримавши голод, свавілля і страждання

На останньому диханні, упав обличчям він у пісок.

До серця притис, як свободи надію

Дитячими ручками, скрипку він і смичок.

Заплакали хмари, обійняла сестричка

З кишені в пісок, впав каніфоль.

Плакав конвой, плакала зона

Ні з чим не порівняти, душі дитячий біль.

Пройшло багато років, і не раз я судимий

На зірку скрипаля, з ромашок вінки.

Приношу як змогу, а як звали не знаю

Залишилися на пам'ять, каніфоль та окуляри.

Коли плаче скрипка, по душі моєї бритвою

Віддав би йому, свій останній пайок.

Був єврейський пацан, справжній братик

Він з сестрою ділив, свій казенний шматок.