Кресты - Беломорканал

Кресты

Ночи белые, в заливе туман

Пропускают утром в город мосты.

Тёплый дождь перестань, перестань

Ты будить своим шумом Кресты.

Не тревожь каторжанскую блажь

Роза снится и воля во сне.

Снится дом, снится снова мне мать

Тянет руки больные ко мне.

Крест накрест сложили Кресты

Собрали нас грешных на суд

Утром ранним лягут мосты,

Под конвоем по ним поведут.

Крест накрест сложили Кресты

Схоронив судьбы заживо там,

Развели нам к свободе мосты,

Приковали навечно к крестам.

Одичали без меня сизари,

Воркуют вечно на чердаках.

Тянет жизнь от зари до зари

Бесконечное время в Крестах.

Словно мох здесь сырая постель.

Нету лета здесь вечно зима,

Гробовое молчание стен,

Сводит душу и сердце с ума.

Улетели осенним листком,

Не вернуть счастья прошлые дни,

Нету солнца одна только тень,

В сером чёрные-белые дни.

Завтра снова маманя придёт,

Для страданий построенный двор,

На вопрос: «Кто у вас здесь сидит?»

Она скажет: «Сыночек мой, вор»

Хрести

Ночі білі, в затоці туман

Пропускають уранці в місто мости.

Теплий дощ перестань, перестань

Ти будити своїм шумом Хрести.

Не тривож каторжанську дурість

Роза сниться і воля у сні.

Сниться хата, сниться знову мені мати

Тягне руки хворі до мене.

Хрест нахрест склали Хрести

Зібрали нас грішних на суд

Вранці раннім ляжуть мости,

Під конвоєм по них поведуть.

Хрест нахрест склали Хрести

Поховавши долі живцем там,

Розвели нам до свободи мости,

Прикували надовго до хрестів.

Дичали без мене сизарі,

Воркують вічно на горищах.

Тягне життя від зарі до зарі

Нескінченний час у Хрестах.

Немов мох тут сира постіль.

Нема літа тут вічно зима,

Трунове мовчання стін,

Зводить душу і серце з розуму.

Полетіли осіннім листком,

Не повернути щастя минулі дні,

Нема сонця тільки тінь,

У сірому чорні-білі дні.

Завтра знову мама прийде,

Для страждань побудований двір,

На питання: «Хто у вас тут сидить?»

Вона скаже: «Сину мій, злодій»