Сын Прокурора - Беломорканал

Бледным светом луна озарила

Старый кладбищенский двор.

Над забытою старой могилой

Плакал молоденький вор.

— Прости меня, милая мама,

Ты рано из жизни ушла.

Потеряла любимого сына,

Отца-подлеца не нашла.

Отец мой в большом тёплом доме,

С новой семьёй — прокурор.

Он судит людей по закону,

Не зная, что сын его вор.

И вот на скамье подсудимых

Молоденький мальчик сидит

И голубыми глазами

На отца-прокурора глядит.

Прокурор зачитал обвиненье,

Преступнику слово дано:

«Судите вы, граждане судьи,

Вам надо, а мне всё равно».

Раздался коротенький выстрел,

И мальчик на землю упал.

«Я твой сын», — улыбнувшись пред смертью

Вор прокурору сказал.

— Мой милый, мой родненький мальчик,

Зачем на суде ты молчал?

Сказал бы об этом мне раньше,

И папа тебя б оправдал.

Бледным светом луна озарила

Старый кладбищенский двор.

Над старой и новой могилой

Повесился сам прокурор.

Блідим світлом місяць осяяв

Старий цвинтарний двір.

Над забутою старою могилою

Плакав молоденький злодій.

— Пробач мені, люба мамо,

Ти рано з життя пішла.

Втратила улюбленого сина,

Батька-негідника не знайшла.

Батько мій у великому теплому будинку,

З новою сім'єю — прокурор.

Він судить людей за законом,

Не знаючи, що син його злодій.

І ось на лаві підсудних

Молодий хлопчик сидить

І блакитними очима

На батька-прокурора дивиться.

Прокурор зачитав звинувачення,

Злочинцеві слово дано:

«Судіть ви, громадяни судді,

Вам треба, а мені все одно».

Пролунав коротенький постріл,

І хлопчик на землю впав.

«Я твій син»,— усміхнувшись перед смертю

Злодій прокуророві сказав.

— Мій милий, мій рідненький хлопчику,

Навіщо на суді ти мовчав?

Сказав би про це мені раніше,

І тато тебе б виправдав.

Блідим світлом місяць осяяв

Старий цвинтарний двір.

Над старою і новою могилою

Повісився сам прокурор.