Les mignons - Barbara

Avec des yeux plus grands que le ventre

Avec des mots plus grands que le cœur

Ils entrent dans notre existence

Côté tendresse, côté cœur

Ils nous racontent leur enfance

En se cachant sur nos genoux

Et je ne crois pas qu’ils plaisantent

Quand ils disent: «J'ai peur de vous.

«Ils nous découvrent, ils nous adorent

Ils nous bercent avec des chansons

Ils font bien d’autres choses encore

Moi, je les trouve assez mignons

Avec une belle assurance

Une fois par mois, avec des fleurs

Ils nous proposent une existence

Côté coin du feu, côté cœur

Ils ronronnent dans nos corbeilles

Et viennent manger dans nos mains

Puis, de bonne heure, ils s’ensomeillent

Ça nous fait de joyeux matins

Ils nous embrassent, ils nous ignorent

Ils chantent faux sur nos chansons

Quelquefois, ils font pire encore

Ça ne fait rien, moi je les trouve mignons

Un jour, ils refument le pipe

Qu’ils avaient jetée aux orties

Et voilà qu’ils prennent en grippe

La cage qu’ils s'étaient choisie

On se dit que l’on s’aime encore

En sachant que rien ne va plus

Ce monsieur, près de qui l’on dort

Pourquoi donc nous avait-il plu?

On leur ouvre tout grand la porte

On n’a plus le cœur aux chansons

Bêtement, la vie les emporte

Dommage, ils étaient bien mignons

Avec des nuits de solitude

Avec des jours de fin de mois

On se refait des habitudes

A vivre seul, on vit pour soi

Et voilà t’y pas qu’ils reviennent

«Bonjour !

Tu vas bien?

Me voilà

Cette maison qui est la mienne

Tu vois que je ne l’oublie pas.

«On ne dit rien mais l’on s'étonne

On a beau savoir la chanson

On la trouve assez polissonne

La dernière de nos mignons

З очима більшими за живіт

Зі словами, більшими за серце

Вони приходять у наше існування

ніжна сторона, сторона серця

Вони розповідають про своє дитинство

Ховаючись на колінах

І я не думаю, що вони жартують

Коли кажуть: «Я тебе боюся.

«Вони відкривають нас, вони обожнюють нас

Вони розгойдують нас піснями

Вони роблять набагато більше

Я вважаю їх досить милими

З хорошою страховкою

Раз на місяць з квітами

Вони пропонують нам існування

Сторона вогню, сторона серця

Вони муркочуть у наших кошиках

І приходьте і їжте з наших рук

Потім рано вранці вони засинають

Робить нас щасливими ранками

Вони обіймають нас, вони ігнорують нас

Вони співають не в тон наші пісні

Іноді вони роблять гірше

Неважливо, я вважаю їх милими

Одного разу вони знову курять люльку

Що вони викинули

І ось вони

Клітку вони обрали

Ми говоримо, що все ще любимо один одного

Знаючи, що нічого не так

Цей пан, біля якого ми спимо

Чому це нам сподобалося?

Ми навстіж відчиняємо їм двері

У нас більше немає серця до пісень

По дурості життя їх забирає

Шкода, вони були такі милі

З самотніми ночами

З днями закінчення місяця

Ми формуємо звички

Щоб жити самому, треба жити для себе

І вони не повертаються

"Привіт !

ти в порядку?

Я тут

Цей мій будинок

Бачиш, я цього не забуваю.

«Ми не говоримо нічого, крім дива

Можливо, ми добре знаємо пісню

Ми вважаємо її досить неслухняною

Останні наші милашки