Le Minotaure - Barbara

Dans le grand labyrinthe o je cherchais ma vie,

Volant de feu en flamme comme un grand oiseau ivre,

Parmi les dieux dchus et les pauvres amis,

J’ai cherch le vertige en apprenant vivre.

J’ai chemin souvent, les genoux sur la terre,

Le regard gar, embrouill par les larmes,

Souvent par lassitude, quelquefois par prire,

Comme un enfant malade, envot par un charme.

Dans ce grand labyrinthe, allant de salle en salle,

De saison en saison, et de guerre en aubade,

J’ai fait cent fois mon lit, j’ai fait cent fois mes malles,

J’ai fait cent fois la valse, et cent fois la chamade.

Je cheminais toujours, les genoux sur la terre,

Le regard gar, embrouill par les larmes,

Souvent par lassitude, quelquefois par prire,

Comme un enfant rebelle qui dpose les armes.

Mais un matin tranquille, j’ai vu le minotaure

Qui me jette un regard comme l’on jette un sort.

Dans le grand labyrinthe o il charchait sa vie,

Volant de feu en flamme, comme un grand oiseau ivre,

Parmi les dieux dchus et les pauvres amis,

Il cherchait le vertige en apprenant vivre.

Il avait chemin, les genoux sur la terre,

Le regard gar, embrouill par les larmes,

Souvent par lassitude, quelquefois par prire,

Comme un enfant rebelle qui dpose les armes.

Dans ce grand labyrinthe, de soleil en soleil,

De printemps en printemps, de caresse en aubaine,

Il a refait mon lit pour de nouveaux sommeils,

Il a rendu mes rires et mes rves de reine.

Dans le grand labyrinthe, de soleil en soleil,

Volant dans la lumire, comme deux oiseaux ivres,

Parmi les dieux nouveaux et les nouveaux amis,

On a ml nos vies et rappris vivre.

У великому лабіринті, де я шукав своє життя,

Вогонь, що летить, палає, як великий п'яний птах,

Серед загиблих богів і бідних друзів,

Я шукав запаморочення, навчаючись жити.

Я часто ходжу, коліна на землі,

Дивлячись, затуманений сльозами,

Часто від втоми, іноді від молитви,

Як хвора дитина, зачарована чарами.

У цьому великому лабіринті, переходячи з кімнати в кімнату,

Від сезону до сезону і від війни до Аубаде,

Я сто разів застилав своє ліжко, сто разів пакував свої багажники,

Я сто разів вальсував і сто разів мчався.

Я все ще йшов, мої коліна на землі,

Дивлячись, затуманений сльозами,

Часто від втоми, іноді від молитви,

Як бунтівна дитина, що складає зброю.

Але одного тихого ранку я побачив мінотавра

Хто кидає на мене погляд, наче заклинає.

У великому лабіринті, де він провів своє життя,

Летить вогонь, як великий п'яний птах,

Серед загиблих богів і бідних друзів,

Він шукав запаморочення, навчаючись жити.

Він мав шлях, його коліна на землі,

Дивлячись, затуманений сльозами,

Часто від втоми, іноді від молитви,

Як бунтівна дитина, що складає зброю.

У цьому великому лабіринті, від сонця до сонця,

Від весни до весни, від ласки до несподіванки,

Він переробив моє ліжко для нового сну,

Він зробив мій сміх і мої мрії королевою.

У великому лабіринті, від сонця до сонця,

Летять у світлі, як дві п'яні птахи,

Серед нових богів і нових друзів,

Ми почали своє життя і повернулися до життя.