Il automne - Barbara

Il automne, à pas furtifs

Il automne à pas feutrés

Il automne à pas craquants

Sous un ciel pourpre et doré

Sur les jardins dénudés

Se reflètent.

en transparence

Les brumes d’automne rouillées

Rouillées

Dans la forêt de tes cheveux

Aux senteurs de poivres mêlés

Et sur nos nuits de mi-novembre

Il automne miraculeux

Il automne miraculeux

Il automne, il automne des chrysanthèmes

Sur leurs deux cœurs endeuillés

Il automne des sanglots longs

Sous un ciel gris délavé

Et, de la gare au cimetière

Où ils reviennent chaque année

De banc de bois en banc de pierre

Et jusqu'à la dernière allée

On les voit d’escale en escale

Qui n’en peuvent plus d'être vieux

Sur ce chemin de leur calvaire

Qu’ils refont depuis tant des années

Il automne désespéré

Il automne désespéré

Il automne, il automne

Il automne des pommes rouges

Sur des cahiers d'écoliers

Il automne des châtaignes

Aux poches de leur tablier

Regarde les mésanges

En haut du grand marronnier

Il y a des rouges-gorges

Au jardin de Batignolles

Et les enfants de novembre

Croient que sont venus du ciel

Ces petits oiseaux de plumes

Echappés d’un arc-en-ciel

Pour les enfants de novembre

Qui ramènent, émerveillés

Un peu de l’automne rousse

Au fond de leur tablier

Il automne le paradis

Bien plus beau que le paradis

Il automne, il automne

Il automne à pas furtifs

A pas feutrés

A pas craquants

Et, sur nos nuits de mi-novembre

Il automne miraculeux

Miraculeux, mon amour…

Він падає, крадькома

Падає тихо

Воно падає хрускітними кроками

Під пурпурно-золотим небом

На голих садах

Відображаються.

в прозорості

Іржаві осінні тумани

Іржавий

У лісі твого волосся

Зі змішаними ароматами перцю

І в наші ночі середини листопада

Воно дивом падає

Воно дивом падає

Падають, падають хризантеми

На їхніх двох скорботних серцях

З'являються довгі ридання

Під вицвілим сірим небом

І від вокзалу до кладовища

Куди вони повертаються щороку

Від дерев’яної лавки до кам’яної

І до останнього проходу

Ми бачимо їх від зупинки до зупинки

Хто вже не витримує старості

На цьому шляху до їхнього випробування

Що вони робили протягом багатьох років

Він падає у відчаї

Він падає у відчаї

Падає, падає

Падають червоні яблука

На шкільних зошитах

Падають каштани

У їхніх кишенях фартуха

Подивіться на сиськи

На вершині великого каштана

Є малиновки

У саду Батіньоль

І діти листопада

Повір, що з неба прийшло

Ті маленькі пірнаті пташки

Втік від веселки

Для дітей листопада

Хто повертає, вражений

Трохи червоної осені

Глибоко в їх фартуху

Це падіння раю

Набагато прекрасніше за рай

Падає, падає

Він крадькома падає

М'які кроки

Рівними кроками

І в наші ночі в середині листопада

Воно дивом падає

Чудо, моя любов...