Entre Les Lignes - Baloji

Vu qu’on se perd à vivre dans le passé

À regarder la vie nous dépasser

Pour peu de choses, on se sent dépossédé

Entre guillemets, entre les lignes

Ceux qui m’appellent «frère» sont des étrangers

Ils portent le même nom mais pas les mêmes traits

Vu de près, le portrait est gâché

Entre parenthèses, entre les lignes

Arrivé avec les giboulées, juste un pied foulé

Et mes repaires sont chamboulés

Regard embué derrière ces vitres

Je ne suis pas chez moi mais juste en transit

Ils m’ont accepté sans trop de grogne

Comme si j’avais été amené par les cigognes

Mais de but en blanc, j’ai fait semblant

Pour éviter ces regards accablants, donc

Bambin, tous étrangers quelque part

Chez nous nulle part

Faut bien que je passe ma route

Passe entre les gouttes

J’ai du mal à me familiariser avec ma famille d’emprunt

J’ai du mal avec les familiarités de leur nouveau conjoint

Vu qu’ils m’aiment sans fard

Leur affection me désempare, me laisse à part

On s’est quitté sans se dire adieu

Et embrassé juste avec les yeux

Sans se promettre, sans faire de vœux

À demi-mot, entre les lignes

Mais sans repères, si on devient rugueux

Mais sans modèle les liens sont défectueux

Et la mémoire est mon bien le plus précieux

Jusqu'à ce point, entre les lignes

Ils m’ont dit «laisse ces soucis dans le cagibi»

On rêve tous d’un père à la Bill Cosby

Tu sais aussi qu’on ne choisit pas sa famille

Qu’on soit d’ici ou de Kigali

Chez nous, on s’appelle frère, cousin et oncle

Pour des raisons quelconques, tradition à la con

Ils ont eu peur d’y aller contre, peur que l’on s’affronte

Peur de porter le masque de la honte

Bambin, tous étrangers quelque part

Chez nous nulle part

Faut bien que je passe ma route

Passe entre les gouttes

Retrouver de son pays dans le regard d’un inconnu

Se retrouver comme chez soi au hasard d’une avenue

Cacher sa personnalité derrière un caractère

Même si les coups reçus sont involontaires

Mon père essaye de me faire accepter le choc

Mais il ne parle qu’avec ses mains comme un ventriloque

Et chaque porte qui claque, clinche qui grince

Me rappelle comme il rince sa colère dès que ça coince

Avec mes frères, enfance solitaire à jouer au malade imaginaire

Mais je fais semblant de ne pas entendre leurs consignes

Rester en marge pour lire entre les lignes

Bambin, tous étrangers quelque part

Chez nous nulle part

Faut bien que je passe ma route

Passe entre les gouttes

Бачити, що ми втрачаємо життя в минулому

Спостерігаючи, як життя проходить повз нас

За дрібниці ми відчуваємо себе позбавленими

У лапках, між рядками

Ті, хто називає мене «братом», — чужі люди

Вони мають однакову назву, але не однакові риси

Зблизька картинка зіпсована

У дужках між рядками

Прийшов з душем, просто вивихнув ступню

І мої лігва перевернуті догори дном

Туманний погляд за цими вікнами

Я не вдома, а просто в дорозі

Вони прийняли мене без зайвих нарікань

Наче мене лелеки принесли

Але в упор я вдав

Щоб уникнути цих проклятих поглядів, так

Малюк, усі десь чужі

З нами нікуди

Я повинен йти своєю дорогою

Проходьте між краплями

Мені важко познайомитися зі своєю позиченою родиною

Я борюся зі знайомствами їхнього нового чоловіка

Бо вони люблять мене без прикрас

Їхня прихильність позбавляє мене сили, залишає мене окремо

Ми розійшлися, не попрощавшись

І цілувала просто в очі

Без обіцянок, без загадування бажань

Півслова, між рядків

Але без орієнтирів, якщо буде грубо

Але без моделі посилання дефектні

А пам’ять – це моє найдорожче надбання

До цього моменту, між рядками

Вони сказали мені «залиш ці турботи в комірчині»

Ми всі мріємо про тата Білла Косбі

Ви також знаєте, що не вибираєте свою сім’ю

Незалежно від того, чи ми звідси чи з Кігалі

У нашому домі ми називаємо себе братом, двоюрідним братом і дядьком

Чомусь дурна традиція

Вони боялися йти проти цього, боялися, що ми зіткнемося

Страх носити маску сорому

Малюк, усі десь чужі

З нами нікуди

Я повинен йти своєю дорогою

Проходьте між краплями

Знайди свою країну в очах незнайомця

Опинитися вдома навмання на проспекті

Приховайте свою особистість за персонажем

Навіть якщо отримані удари ненавмисні

Мій тато намагається змусити мене прийняти шок

Але він розмовляє лише руками, як чревовець

І кожен грюкаючий двері, скрип клінч

Нагадує мені, як він промиває свій гнів, щойно він застряє

З моїми братами самотнє дитинство грає уявного пацієнта

Але я роблю вигляд, що не чую їхніх вказівок

Залишайтеся осторонь, щоб читати між рядків

Малюк, усі десь чужі

З нами нікуди

Я повинен йти своєю дорогою

Проходьте між краплями