The Banker's Fate - Bajka

The Bandersnatch fled as the others appeared

Led on by that fear-stricken yell

The Bellman remarked It is just as I feared!

And solemnly tolled on his bell.

Leave him here to his fate—it is getting so late!

The Bellman exclaimed in a fright.

We have lost half the day.

Any further delay,

And we won’t catch a Snark before night!

He was black in the face, and they scarcely could trace

The least likeness to what he had been.

While so great was his fright that his waistcoat turned white—

A very strange thing to be seen!

To the horror of all who were present that day.

He uprose in full evening dress.

And with senseless grimaces endeavoured to say

What his tongue could no longer express.

Down he sank in a chair—ran his hands through his hair—

And chanted in mimsiest tones

Words whose utter inanity proved his insanity,

While he rattled his bones.

He offered a large discount—he offered a cheque

Drawn to bearer for seven-pounds-ten

But the Bandersnatch merely extended its neck

And grabbed at the Banker again.

Without rest or pause—while those frumious jaws

Went savagely snapping around—

He skipped and he hopped, and he floundered and flopped,

Till fainting he fell to the ground.

Бандерснеч втік, коли з’явилися інші

Під керівництвом тим переляканим криком

Беллман зауважив, що це так як я боявся!

І урочисто дзвонив у його дзвоник.

Залиште його тут на волю долі — вже так пізно!

— перелякано вигукнув Беллман.

Ми втратили половину дня.

Будь-яка подальша затримка,

І ми не спіймаємо Снарка до ночі!

Він був чорним на обличчі, і вони ледве могли простежити

Найменше схожий на те, чим він був.

Хоча його переляк був такий сильний, що його жилет став білим…

Дуже дивна річ, яку бачити!

На жах всіх, хто був присутній того дня.

Він встає у повному вечірньому вбранні.

І з безглуздими гримасами намагався сказати

Те, чого його язик більше не міг висловити.

Він опустився на стілець — провів руками по волоссю —

І співали в найгірших тонах

Слова, повна божевілля яких довела його божевілля,

Поки він тріскав кістками.

Він запропонував велику знижку — запропонував чек

Витягнуто на пред’явника за сім фунтів-десять

Але Бандершниг просто витягнув шию

І знову схопився за Банкіра.

Без відпочинку й паузи — поки ці жахливі щелепи

Жорстоко хапався —

Він проскочив, він стрибнув, і він бархався та плюхнувся,

До непритомності він впав на землю.