The Last Day of Real Existence - Asguard

Here are, when you realized

That that you have believed in according

To you light mindedness is only illusions,

Illusions or sham

And more exactly utopin of that unfeasible

And already unrealizable happiness that was in store by the fate

And that you destroyed, having believed

That you are the master

Of the world, the master of the eternal life what you can control the fate.

But you didn’t believe

That it is only a dream

And that all dream

Sometimes finished

This is the last day of the real existence

Sun is shining not as always

Something playful, seducing, attracting

Is being felt in this world, in this

In describable beauty of nature

This is only the light sunlight

That is been slightly

Hidden by the cloud.

Creations driving me to unspeakable delight

Who are you?

The unknown creator, the genius, who crated

This world, this wood, this field, this rain.

But this is the rain.

Warm summer rain, my last summer rain,

My tears of a deep sorrow, tears of revelations,

Tears of bitterness.

I’ll never see it again.

How could I be so mistaken,

How could I believe in unreal,

Attracting, but deceptive.

The last summer rain, so tender

So warm, like the most secret dream,

That are going through the last time.

The time has come

He time has come, time of reckoning,

Time of this unknown

That seemed so attractive

And that proved to be so deceptive.

Time of a sleep, of an eternal sleep.

Ось, коли ти зрозумів

Те, у що ви вірили відповідно

Для вас легковажність — лише ілюзії,

Ілюзії чи обман

А точніше утопін того нездійсненного

І вже нездійсненне щастя, яке приготувала доля

І що ти зруйнував, повіривши

Що ти господар

Світу, володар вічного життя, що ти можеш керувати долею.

Але ви не повірили

Що це тільки мрія

І все це мрія

Іноді закінчується

Це останній день реального існування

Сонце світить не як завжди

Щось грайливе, спокусливе, привабливе

Відчувається в цьому світі, у цьому

У описній красі природи

Це лише легке сонячне світло

Це було трохи

Прихований хмарою.

Творіння, які викликають у мене невимовне задоволення

Хто ти?

Невідомий творець, геній, який створив

Цей світ, цей ліс, це поле, цей дощ.

Але це дощ.

Теплий літній дощ, мій останній літній дощ,

Мої сльози глибокої скорботи, сльози одкровення,

Сльози гіркоти.

Я ніколи більше не побачу це.

Як я міг так помилятися,

Як я міг повірити в нереальне,

Привабливо, але оманливо.

Останній літній дощ, такий ніжний

Такий теплий, як найпотаємніша мрія,

Що переживають останній раз.

Час настав

Він час настав, час розплати,

Час цього невідомий

Це здавалося таким привабливим

І це виявилося таким оманливим.

Час сну, вічного сну.