Doomed… - Asguard

When age fell

Upon the world

And wonder went out of the minds of men;

When grey cities

Reared to smoky skies

Tall towers grim and ugly, in these shadow none might

Dream of the sun or of Spring’s flowering meads;

When learning stripped the Earth of her mantle

Of beauty and poets

Sang no more of twisted phantoms

Have seen

With bleared and

Inward looking eyes;

When these things had come to pass

And childish hopes had gone forever

There were a people who traveled out

Of life on a quest into spaces

Whither world’s dreams had fled

But those who has remained, were doomed to death

After any years the world have sunk

In blood of the silly essences which have imagined by Gods

And only those who, beyond, waking world and the tall cities

A merging with the close air

And making him a part of their fabulous wonder

Коли впав вік

На світ

І здивування вийшло з розуму людей;

Коли сірі міста

Вирощені до димного неба

Високі вежі похмурі й потворні, у цій тіні ніхто не зможе

Сниться сонце або квітучі весняні медуни;

Коли навчання зняло з Землі мантію

Про красу та поетів

Більше не співали викручених фантомів

Бачили

З висвітленими і

Очі, спрямовані всередину;

Коли ці речі сталися

А дитячі надії пішли назавжди

Були люди, які подорожували

Про життя у квесті в космос

Куди втекли мрії світу

Але ті, хто залишився, були приречені на смерть

Після будь-яких років світ затонув

У крові дурних сутностей, які уявляли боги

І тільки ті, хто за межами пробудження світу і високих міст

Злиття з близьким повітрям

І зробити його частиною їхнього казкового дива