Act IV: Dark Veil of Dreams - Asguard

Dark shadows, obscure veil of dream

Thoughts freezing the mind

Pensive mood of motionlessly

Frozen nightmare

And terror as if it is repeating the same phrase over

And over: the one and only the one who is going to live forever

Will be buried alive forever

Lacerated, hanged alive and

Writhing with agony bodies embellish

The main road to the sanctuary of eternal life

Eternal dream, eternal irony and self-oblivion — road to Hell

Insufferable sorrows and sufferings can not put an end to existence of these

miserable, deceived creatures

Who just for a moment, but felt themselves masters of that tremendous

And indescribable, that what only they could sense

And that what would remain in their memories forever…

That what they would be deprived of, that for what they had been able

To renounce the real world and simply become a part of embellishment of the

endless road — what they considered eternity, masters of dream, eternal dream…

Темні тіні, неясна пелена мрії

Думки заморожують розум

Задумливий настрій нерухомо

Заморожений кошмар

І жах, ніби він повторює ту саму фразу

І завершується: єдиний і єдиний, хто буде жити вічно

Буде похований живцем назавжди

Розірваний, повішений живцем і

Корчаться від агонії тіла прикрашають

Головна дорога до святині вічного життя

Вічна мрія, вічна іронія і самозабуття — дорога до Пекла

Нестерпні печалі та страждання не можуть покласти край їхньому існуванню

нещасні, обдурені істоти

Які лише на мить, але відчули себе володарями цього величезного

І невимовно, що тільки вони могли відчути

І те, що залишиться в їхній пам’яті назавжди…

Те, чого вони будуть позбавлені, те, що вони змогли

Відректися від реального світу й просто стати частиною прикрашати 

нескінченна дорога — те, що вони вважали вічністю, володарями мни, вічною мрією…